Вересень 1944 року. Війська 1-го Прибалтійського фронту вели запеклі бої з відступаючим ворогом на Ризькому напрямку. Перед 743-м окремим винищувальним протитанковим артилерійським дивізіоном, яким командував капітан І. Т. Горбенко, було поставлене завдання: разом з іншими підрозділами прорвати сильно укріплену оборону ворога.
Прорив оборони ворога був призначений на 14 вересня. Від цього бою залежав успіх завершуючої операції по звільненню Прибалтики. Дивізіон капітана І. Т. Горбенко разом з іншими підрозділами зайшов в тил ворога. Влучний вогонь артилеристів допоміг піхоті вибити гітлерівців з сильно укріпленого опорного пункту Ієцава. Переслідуючи ворога в бойових порядках стрілецьких підрозділів, воїни дивізіону вели бої за місто Балдоне.
Коли перевершуючим силам ворога вдалося оточити дивізіон, Горбенко наказав принести з штабної машини бойовий Червоний прапор частини. Піднявши його високо над головою, він голосно крикнув: «Під прапор! Вперед на ворога!» Всі, хто тільки міг тримати в руках зброю, кинулися за своїм командиром. Ворог не витримав наступального прориву радянських солдатів і почав відступати. Це був останній бій відважного офіцера. Похований Іван Тихонович у м. Балдоне в Латвії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року командирові 743-го окремого винищувального протитанкового артилерійського дивізіону капітанові І. Т. Горбенко посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Мешканці Новосанжарського району пам'ятають свого земляка. У районному центрі встановлена меморіальна дошка, присвячена подвигу відважного воїна, ім'я Героя носить одна з вулиць селища і Великосолонцівська восьмилітня школа, де він навчався.