На заході вже збиралися грозові хмари війни, коли збулася мрія миргородського хлопця Олексія Бабенко. Він вперше підняв в небо літак. Було це під Харковом, де вчилися літати курсанти Чугуївського училища військових льотчиків. І хай не в надхмарні висоти помчала його учбово-тренувальна машина, але йому здавалося, що щасливіше за день до того часу не було.
І в післявоєнні роки Олексій Федорович продовжував готувати молоде поповнення військових льотчиків, освоював нові типи бойових машин. Йому випало одним з перших опанувати технікою пілотування вітчизняних вертольотів. У складних метеорологічних умовах Арктики він виконував відповідальні завдання уряду СРСР. Висока професійна майстерність, особиста мужність і відвага завжди допомагали йому
виходити переможцем з жорстоких сутичок з суворою Північчю.
Бабенко Олексій Федорович
Бабенко Олексій Федорович народився у 1923 році в Миргороді в селянській сім'ї. Закінчив Миргородську середню школу № 1 імені Панаса Мирного. У 1940 році поступив в Чугуївське льотне училище, після закінчення якого готував кадри для Військово-Повітряних Сил СРСР.
Мрії відносили майбутнього льотчика те назустріч фашистським стерв'ятникам, що скидали свій смертоносний вантаж на мирні міста і села Європи. Іспанія, Халхін-Гол, озеро Хасан і інші географічні назви тоді ототожнювалися з мужністю і героїзмом. А хто ж з молодих не мріяв про подвиг?
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Олексій Бабенко в числі перших подав рапорт в училищі з проханням відправити його на фронт. Але командування інакше розпорядилося долею молодого здатного льотчика— йому наказали готувати льотні кадри для Військово-Повітряних Сил СРСР. Це була праця, рівна ратним подвигам його ровесників, а потім і учнів.
— У льотчика завжди залишається можливість для подвигу, - заспокоювали його начальники, коли він рвався на фронт. Але йому так і не довелося взяти безпосередню участь в боях з фашистськими загарбниками. Свій досвід і майстерність він щедро передавав учням. І ті нещадно громили ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни. У їх умінні майстерно володіти грізною зброєю в повітряному бою була велика частка праці наставника О. Ф. Бабенко.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1955 року за мужність і відвагу, проявлені при виконанні завдань уряду СРСР, майору О. Ф. Бабенко привласнено звання Героя Радянського Союзу.
Його заслуги перед Батьківщиною відмічені орденами Леніна, Жовтневої Революції, трьома орденами Червоної Зірки, медалями.
У 1954 році він перше на вертольоті Мі-4 досяг Північного полюса. Завершивши переліт довжиною понад 5000 км., О. Ф. Бабенко більше року працював на станції «СП-3» і в районах Крайньої Півночі. За цей час він налітав більше 300 годин, двічі вивозив в безпечне місце зимівників станції «СП-3», що дрейфувала, і цінне устаткування з крижини, що ламалася.
У 1978 році О. Ф. Бабенко в званні полковника вийшов в запас. Проживав в Москві.