Після війни продовжував службу в Збройних Силах. Звільнившись в запас в званні гвардії полковника, Олександр Олексійович кілька років працював заступником начальника Бориспільського аеропорту. У 1966 році Олександр Олексійович Баленко помер. Похований в Полтаві.
Баленко Олександр Олексійович
Баленко Олександр Олексійович народився у 1913 році в Зінькові в сім'ї сільського коваля. У 1919 році сім'я Баленко переїхала на постійне місце проживання до Полтави. Тут Олександр вчився в школі, почав трудову діяльність. У 1931 році його призвали на військову службу. Після звільнення в запас закінчив льотне училище цивільної авіації. За успіхи, досягнуті в праці, нагороджений в 1936 році орденом «Знак Пошани». За два тижні до нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз О. О. Баленко був призваний з цивільної авіації в армію і направлений льотчиком в бомбардувальний полк. У найважчі місяці 1941 року його призначили командиром 421-го бомбардувального полку авіації дальньої дії. Брав участь в повітряних нальотах на військові, об'єкти у Вільно, Кенігсбергу, Варшаві, Данцигу, Хельсінкі і багатьох інших містах в тилу ворога.
За зразкове виконання бойових завдань командування, проявлену мужність і відвагу в боротьбі з німецько-фашистськими
загарбниками, Указом Президії Верховного Ради СРСР від 5 листопада 1944 року гвардії підполковникові командирові 22-го гвардійського Севастопольського авіаційного бомбардувального полку дальньої дії О. О. Баленко присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, медалями.