Дикун Георгій Васильович

Дикун Георгій Васильович народився у 1915 році у Полтаві в сім'ї робочого. Вчився в середній школі № 1, пізніше — в школі ФЗО при заводі «Метал» (нині — Полтавський турбомеханічний завод). Працював на заводі токарем. У армії з 1936 року. Закінчив танкове училище. У роки Великої Вітчизняної війни бився на Ленінградському, Північно-західному, Центральному, 2-му і 1-му Українських і 1-му Білоруському фронтах. П'ять разів був поранений.
Це було у січні 1945 року на території фашистської Німеччини. Розвідгрупа під командуванням гвардії майора Г. В. Дикуна у складі шести танків, чотирьох бронетранспортерів і п'ятнадцяти мотоциклів отримала завдання захопити переправу в районі міста Накель, розвідати розташування і чисельність ворога і оволодіти містом Моротшен. Пізно вночі розвідники проникли в тил ворога. Незабаром стало видно контури міста. Першими на його вулиці увірвалися танки, за ними рушили бронетранспортери. Сміливий напад здивував гітлерівців, що не чекали появи у себе в тилу радянських воїнів. В результаті цього бою було знищено 300 фашистських солдатів і офіцерів, звільнено з в'язниці 200 радянських військовополонених, приречених фашистами на смерть.
Вранці розвідгрупу контратакували значні сили ворога. Сміливці зустріли супротивника вогнем. Бій продовжувався цілий день. Отримавши нове завдання, розвідгрупа залишила місто. Радянських воїнів переслідували ворожі літаки. З великокаліберних кулеметів бійці збили ворожу машину і узяли в полон двох льотчиків.
Розвідгруппа діяла в тилу ворога сміливо і рішуче, сіяла паніку і розгубленість серед гітлерівців. Виконавши бойове завдання, розвідники пішли на з'єднання з нашими наступаючими частинами. Рейд тривав п'ять днів. За цей час розвідники з боями пройшли по тилах ворога двухсоткілометровий шлях, знищивши близько 1200 солдатів і офіцерів супротивника, обоз, 12 гармат, шість автомашин і багато іншої техніки. Здобуті ними цінні розвідувальні дані сприяли завданню могутнього удару по ворогові.
Ще один епізод з бойового життя Г. В. Дикуна, що пройшов вогненними дорогами війни від Сталінграда до Берліна. На одній ділянці фронту супротивник перейшов в контратаку, кинувши в бій багато танків. Коли атака на лівий фланг була відбита, німці вирішили зім'яти правий фланг, танкісти Г. В. Дикуна почали їх розстрілювати впритул. У короткій сутичці ворожа колона була знищена. Тільки одному німецькому танку вдалося врятуватися.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання завдання командування і проявлені при цьому мужність і відвагу командирові 16-го гвардійського Прутського окремого мотоциклетного батальйону 2-ої гвардійської танкової армії гвардії майору Г. В. Дикуну присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
Відзначився Г. В. Дикун і в боях за узяття Любліна, Варшави, Лодзі, при форсуванні Одеру і штурмі Берліна.
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни I ступеня, Олександра Невського, медалями. У післявоєнні роки гвардії підполковник запасу Г. В. Дикун працював на Горьковському молочному комбінаті.