Указом Президії Верховної ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойового завдання і проявлені при цьому мужність і відвагу командиру батареї 525-го легкого артилерійського полку 11-й Свірської легкої артилерійської бригади 7-й Запорізької Червонопрапорної ордена Суворова артилерійської дивізії прориву резерву Головного Командування капітану М. І. Мохову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Війну закінчив у Австрії. До 1969 року служив у Збройних Силах СРСР. Вийшовши в запас, підполковник М. І. Мохов жив у Полтаві, вів активну роботу по військово-патріотичному вихованню молоді. У 1982 році Михайло Іванович Мохов помер.
Мохов Михайло Іванович
Мохов Михайло Іванович народився у 1922 році в с. Мар'ївка Полтавського району в селянській родині. Навчався в місцевій неповній середній, потім - в Руновщинській середній школі. У липні 1941 року призваний до армії. Був направлений, в Київське артилерійське училище. Воював з фашистськими загарбниками з травня 1942 року. Воював на Південно-Західному, Донському, 3-м і 4-м Українських фронтах.
Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни II ступеня, трьома орденами Червоної Зірки, медалями.