...Начальник розвідки 105-го дивізіону 36-го гвардійського Червонопрапорного мінометного полку гвардії старший лейтенант Олександр Щербаков отримав наказ разом з передовими стрілецькими підрозділами форсувати Дніпро. Скористатися для переправи належало підручними засобами. У хід пішли колоди, дошки, пакунки спресованого сіна.
Бійці спорудили плоти і відтягнули їх вгору за течією, врахувавши можливість зносу: адже пристати на тій стороні потрібно було у визначеному місці. І ось п'ятеро сміливців безшумно відчалили від берега.
Гучно стукає серце, до межі напружені нерви, загострений слух. З високого правого берега добре видима річка. Гітлерівці виявили наших воїнів і обрушили на них ураган снарядів і куль. Переправа була важкою. Але наказ воїни виконали. Вони висадилися на правому березі Славутича і зайняли оборону. Серед перших захисників плацдарму, який пізніше назвуть букринським, був і гвардії старший лейтенант Олександр Щербаков.
Тільки розвідники встигли сховатися в глубокой воронці, над ними засвистіли кулі. У небо злетіли десятки освітлювальних ракет. Позаду розвідників, стрясаючи землю, пролунали вибухи. Але гвардії старший лейтенант немов не помічав небезпеки, підбадьорюючи бойових друзів. Тепер за допомогою радіостанції можна передати координати і викликати загороджувальний вогонь: Десятки бойових установок, що знаходилися там, за Дніпром, готові будь-якої хвилини обрушити смертоносний вогонь на голови ворогів.
Схвильованим, хрипким від втоми голосом передає начальник розвідки в свій дивізіон на той берег початкові дані для залпу. І знову Олександр Щербаков стає свідком могутньої дії «катюш». Ракети вибухали в самій гущавині фашистських військ. Палали танки, машини з боєприпасами, бензовози. Серед гітлерівців почалася паніка.
Свій наглядовий пункт гвардії старший лейтенант обладнав поблизу переднього краю і звідси коректував вогонь «катюш». Гітлерівці багато раз намагалися контратакувати наших воїнів, але, зміталися вогнем гвардійських мінометов, втрачаючи сотні убитих і поранених.
За зразкове виконання бойових завдань командування, особисту відвагу і рішучість, проявлені при форсуванні Дніпра, начальникові розвідки 105-го дивізіону 36-го гвардійського Червонопрапорного мінометного полку гвардії старшому лейтенантові О. Ф. Щербакову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
Також він був нагороджений орденом Леніна і медалями.
До 1955 року служив в Радянській Армії, а після виходу в запас підполковник О. Ф. Щербаков проживав і працював в Києві.