Вересень 1943 року. 100-й гвардійський стрілецький полк 33-ої гвардійської Лозовської Червонопрапорної стрілецької дивізії отримав
завдання форсувати Дніпро в районі Синельниково і закріпитися на правом березі. Під шквальним вогнем ворога полк подолав
водну перешкоду. Переправившись на правий берег, підрозділ гвардії майора М. Л. Величая захопив, а потім розширив плацдарм до 7 кілометрів. Особистий приклад, полум'яне слово комуніста М. Л. Величая надихали бійців на подвиг.
Рішенням виконкому міської Ради народних депутатів одна з вулиць Синельниково названа ім'ям мужнього замполіта. Ім'я Героя також носить одна з вулиць села Лютенька, середня школа, де вчився Величай. 9 травня 1967 року на шкільному дворі відкритий пам'ятник
Герою.
Величай Михайло Лукич
Величай Михайло Лукич народився у 1907 році в с. Лютенька Гадяцького району в селянській сім'ї. Вчився в місцевій неповній середній
школі. У 1924 році виїхав на роботу до Донбасу. У 1939 році призваний на військову службу. Закінчив полкову школу, військово-політичне
училище в Полтаві. У Великій Вітчизняній війні брав участь з перших днів. Воював на Південно-Західному, 3-му Українському фронтах.
Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Ворожа артилерія відкрила ураганний вогонь по смільчаках. Виняткову витримку і хоробрість проявив у цій критичній обстановці замполіт, неодноразово водив полк в атаку. У гарячих боях двічі вибував з строю командир полку, двічі М. Л. Величай брав на себе командування і забезпечував виконання полком бойового наказу.
30 вересня 1943 року М. Л. Величай загинув в боях за Дніпро. Похований у м. Синельниково Дніпропетровської області.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 лютого 1944 року за мужність і героїзм, проявлені в боях при форсуванні Дніпра, заступникові командира по політчастині 100-го гвардійського стрілецького полку 33-ої гвардійської Лозовської Червонопрапорної стрілецької дивізії гвардії майорові М. Л. Величаю посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.