Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 квітня 1945 року за організацію диверсійної роботи в тилу ворога і проявлені при цьому мужність і відвагу командирові групи розвідників Є. Ф. Верховському присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки.
Після війни Є. Ф. Верховський повернувся в рідний район. Працював заступником директора Веселоподільського цукрового комбінату. З 1951 року — директор Сальківського цукрового заводу Гайворонського району Кіровоградської області. Його трудові успіхи відмічені
двома орденами «Знак Пошани».
Верховський Євген Федорович
Верховський Євген Федорович народився в 1915 році у с. Наріжжя Семенівського району в сім'ї селянина-бідняка. Вчився в неповній
середній школі, потім в Ахтирському автомобільному технікумі. Працював автомеханіком в Гомелі. У червні 1941 року призваний в армію. З
перших днів війни був шофером в госпіталі. У листопаді 1941 року потрапив в оточення, був узятий в полон, але незабаром втік. У Гомельській області організував диверсійно-розвідувальну групу. З травня 1943 року — заступник командира партизанського загону «Червоний» у з'єднанні М. І. Наумова.