Так згідно узгодженого проекту повинен виглядати пам'ятник гетьману Івану Мазепі. Фотомонтаж

    Шановні читачі! Написати цю статтю мене спонукало неоднозначне ставлення до постаті гетьмана України Івана Мазепи, а точніше до вже готового пам’ятника цьому державному діячу свого часу.

    Отже, почну з того, що я би порадив перш за все не розмірковувати з приводу його вчинків у часи гетьманування, а віртуально поставити себе в ті часи на його місце. Пропущу історію сходження його до гетьманства, хоча в цій історії дуже багато цікавого, треба лише почитати з цього приводу не історії Українських істориків часів «Совєтів», або правління екс-президента В. Ющенко (до речі, де вони усі поділися зі своїми дослідженнями тепер? Авжеж, влада вже не та і вихваляти Івана Мазепу стало невигідною справою), а хоча б розділ 51. Самойлович і Мазепа «Історії України, приладженої до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх» М. Грушевського, яка побачила світ 1920 року, але значного поширення не набула. Майже весь тираж цього видання був знищений ще за життя автора. До речі, не цензурованої ні Радянською владою, ні помаранчевою.

    З однієї сторони він гетьман України. Але ж якої України? Вона повністю під владою Російського царя Петра І з його невгамовними планами змін. Тому і повинен нинішній гетьман маріонеточної держави Малоросії Мазепа (дещо нагадує ще когось в сучасності), нібито і гетьман, але повністю коритися вказівкам з Москви. А як що що не так… - то просто втрата влади і заслання у Сибір, що було вже з деким до нього. А як і кожному українцеві, що «допхався» до влади, ну дуже вже хочеться бути одновладним хазяїном «своєї» держави.

    От і вийшло так, що як сталася нагода отримати хоч якусь незалежність від тиранічного правління російського царя, та вирватись з під його крила, спроба скористатися цим з боку Мазепи не забарилася чекати. Але, не нажаль, не врахував він тих обставин, які історично склалися не в його користь (про це Ви також можете дізнатися з того ж джерела), за що отримав пожиттєву і посмертну анафему від церкви, яку практично за довгі роки свого правління підняв і возвеличив. Отака була її вдячність за все ним зроблене. Після проголошення анафеми, усі зображення гетьмана, за наказом російського царя, були знищені, що навіть у наші часи історики не можуть знайти хоч якесь посереднє, так як і навіть згадка про нього були в забороні. Навіть у сучасної церкви не вистачає сміливості, а може і немає бажання цю анафему з нього зняти. Отак вкоренилася в кров нащадків боязнь ослухатися московського правління. Як були ми малоросами - так, мабуть, і залишимось…

    А якщо переосмислити і задатися питанням: а кого ж зрадив Мазепа своїм вчинком? Україну? – ні. Тим більше, що перед Полтавською баталією навіть Запорізька Січ, що не хотіла йому коритися, добровільно приєдналася до його військ, за що й була зруйнована царем Петром. Російського деспота царя? - так. Так чому ж, питається, досі на українській землі стоять пам’ятники Петру І і немає жодного Івану Мазепі? Та за що його тепер ненавидять комуністи і єже з ними? Та все ж за те, за що у свій час вихолостили українську історію вже і так добряче вихолощену царизмом. Щоб навіть через багато поколінь, нащадки тих славних українських козаків, не знали і не відали своєї дійсної історії.

    Якщо виважити скільки і чого зробив Мазепа для України, виникне дуже багато неоднозначних відповідей. Але ясно одне - це була історична і значуща постать для Української історії. Людина, яка в ті часи підняла роль української освіти, культури, значення української церкви (до речі більша частина кам’яних храмів в Україні була збудована за часів, власне, гетьманства Мазепи, знову ж таки далеко шукати не треба "Розцвіт українського мистецтва й культури"), кінець кінцем усе-таки зважилася піти проти Московської тиранії (не треба мені казати, що московський цар мало не пестував малоросів). І ось тут виникає ще один аспект моєї розповіді, а чи дійсно потрібен в Україні пам’ятник цьому українському діячу? Однозначно - так. Але чому ж так довго і з великими потугами вирішується це питання? Ну тож спробуємо пошукати на це відповідей і зробити висновки.

    Про пригоди з встановленням пам’ятника я вже неодноразово писав на сторінках сайту Пам'ятник Гетьманові України Іванові Мазепі — народним коштом!. Але вся інформація про пам’ятник оновлювалася до жовтня 2009 року. Тому я вирішив особисто звернутися до представництва ПООТ "Просвіта". І ось про що вдалося дізнатися:

    «Бронзовий пам'ятник гетьманові України Іванові Мазепі повністю виготовлений і зберігається в Києві на творчо-виробничому комбінаті «Художник». Гранітний постамент також повністю готовий і зберігається на каменеобробному комбінаті «Біличі».

    Причина невстановлення пам'ятника криється лише у протидії міської влади Полтави. Причому, під різними приводами. Спочатку 16 квітня 2009 р. міська рада призупиняє своє рішення про дозвіл на встановлення пам'ятника від 22 серпня 2008 р. на період відзначення 300-річчя Полтавської битви. Але як тільки після того відзначення розпочинаються роботи зі встановлення пам'ятника, терміново 15 липня 2009 року (пік відпусток!) скликається позачергова сесія Полтавської міської ради, яка раптом ухвалює рішення визначити іншого замовника та й взагалі розглянути на черговій сесії Полтавської міськради питання про надання дозволу (?!) на спорудження пам'ятника Іванові Мазепі. А як же рішення сесії від 22 серпня 2008 року? Тобто, своя рука владика: хочу - дозволяю, а хочу -- плюю на синівський порив українців, які прагнуть пошанувати Великого гетьмана!!!

    Дарма, що пожертви на пам'ятник робили люди з усієї України, від Львова до Донецька, хто скільки міг, хто вважав це за свій обов'язок. Це не має значення, якщо у міського голови є вперте несприйняття та незнання історичної постаті гетьмана Івана Мазепи.»

    До речі, за прикладом далеко ходити не треба. Це вже не перший випадок в Полтаві. Достатньо тільки згадати історії пам’ятників І. П. Котляревському , або М. В. Гоголю, що також встановлювалися за народний кошт. (Автор).

    «У своєму інтерв'ю газеті «Вечірня Полтава» пан Матковський на запитання, чому в Полтаві ніяк не з'явиться пам'ятник Мазепі, відповів, що кому ставити в Полтаві пам'ятник і де - повинна вирішувати уся територіальна громада, а не посадові особи з Києва. Що є відвертою брехнею. Адже окрім рішення сесії міської ради від 22 серпня 2008 р., є рішення Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради (протокол № Пр-/3-03/31 засідання архітектурно-містобудівної ради від 04.12.2008), де чорним по білому написано: «Погодитись з варіантом розміщення пам'ятника гетьманові України І.Мазепі на Соборному майдані м. Полтава ліворуч від містобудівної вісі вул. Жовтневої в зоні скверу у бік Святоуспенського собору за умови: максимального збереження в робочому проекті існуючої планувальної схеми планувальної вісі вул. Жовтневої; в проекті благоустрою врахувати пішохідні зв'язки вул. Жовтневої та Соборного майдану».

    Тобто, ніхто з Києва не вказував ні мерові, ні територіальній громаді, де встановлювати пам'ятник. Таке рішення ухвалив компетентний орган міської влади. А щодо думки територіальної громади, то чи запитував мер думку полтавців, чи вирішувала територіальна громада, встановлювати чи не встановлювати біля пам'ятника М.В.Гоголю скульптури гоголівських персонажів, які обійшлися міському бюджетові (а це кошти полтавців) близько мільйона гривень? Чи, може, хтось питав думку полтавців при встановленні пам'ятника «галушці», яку тягали з одного місця на інше? Чи, може, хто цікавився думкою полтавців при встановленні примітивної Арки примирення на полі Полтавської битви? Чи, може, хто радився з ветеранами, інвалідами війни, котрим, як повітря, потрібне оздоровлення, щодо реконструкції пам'ятника Слави, вартість якої, згідно з інформацією в газеті «Коло», складає 3,5 мільйона гривень?! На ці пам'ятники використовувалися гроші з міського бюджету, тобто гроші платників податків. На пам'ятник Іванові Мазепі жодної копійки з бюджету не використовувалось (не виділялось), пам'ятник дарують місту жертводавці з різних міст усієї України.

    Виходить, що справа не в територіальній громаді, а знову ж таки, в небажанні, несприйнятті постаті гетьмана очільниками міста. Причому ця думка може змінюватися від «за» до «проти». А задля виправдання використовується неправдива інформація, тобто брехня. Що може свідчити про те, що пан Матковський і його підлеглі несамостійні у своїх діях. Схоже, вони абсолютно не переймаються тим, яку славу залишать по собі: синів України чи, кажучи словами Тараса Шевченка, дядьків отєчєства чужого.

    19.11.2009 р. виконавчий комітет Полтавської міської ради подав позов до суду на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про визнання незаконними (?) та скасування дозволів на виконання підготовчих робіт по об'єкту «Будівництво пам'ятника гетьманові України Іванові Мазепі на Соборному майдані м. Полтави». Товариство «Просвіта» як замовник виготовлення пам'ятника та ініціатор збору коштів цілком випадково дізнається про розгляд цього питання в суді. Судовий процес триває й досі. Клопотання товариства «Просвіта» про вступ у справу третьою стороною на боці відповідача 21.05. 2010 року – відмовлено!!!

    Шановні благодійники з усієї України!

    Ми безмежно вдячні кожному, хто долучився до святої справи. Ваші пожертви всі спрямовані на виготовлення пам'ятника, жодна копійка не пропала. Тому і ціна його значно нижча, ніж інших пам'ятників.

    І саме тому, що кошти люди віддавали від душі, їх ніхто не змушував, є сильна віра в те, що рано чи пізно пам'ятник стоятиме в Полтаві, на Соборному майдані. Всупереч усьому. . .

    Прес-служба Полтавського обласного об'єднання товариства «Просвіта».»

    Автор сайту. 10.06.2010 р.

  • Більш детальну інформацію читайте тут: ПООТ "Просвіта"
  • Щиро дякую ПООТ "Просвіта" за надану інформацію і фотознімки пам'ятника.

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України