Полтава історична

Руйнувати – не будувати, душа не болить.
Про "деісторизацію" міста"

Шановні небайдужі полтавці!

Я дуже люблю своє рідне місто з його індивідуальним, неповторним обличчям і історією (яку по краплинці намагаюся відновити). Дуже не хочу, щоб завдяки чиїмось особистим забаганкам, воно перетворилось в сіру масу хаотичних, безликих забудов, особливо в його історичній і центральній частині (що зараз поступово, рік за роком і відбувається). Нажаль, цим процесом керують люди, далекі від історії, яких зовсім не цікавить ні минуле, ні майбутнє, а тільки свої особисті інтереси, земля і гроші - багато грошей!

Хочу після війни ходити вулицями свого рідного міста, не зруйнованого ні "рашистами", ні самими ж полтавцями, насолоджуючись його унікальністю і красою, вдихаючи повітря історичного минулого, а не дивитися на громаддя різнокольорових коробок і купу припаркованих біля них машин!

З повагою краєзнавець, письменник, автор сайту "Полтава історична" Бояренцев Сергій.

Читати далі >>

Пропоную придбати авторську книгу "История учебных заведений Полтавы до 1917 года"
(друге видання, виправлене і доповнене)

ISBN 978-966-182-338-8 Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 52239. Будь-яке копіювання і використання інформації без вказівки на джерело переслідується законом!

У цій книзі розповідається про історію розвитку освіти в місті Полтаві до жовтня 1917 року.
Перша частина познайомить Вас з Полтавською чоловічою гімназією і повітовим училищем - першими навчальними закладами міста.
У другій частині, мова піде про інші державні і приватні навчальні заклади. Книга заснована на архівних документах з використанням фотографій з особистої колекції автора, листівок з колекції Ю. Мелехова і унікальних фото, люб'язно наданих В.О. Тарасовим і О.М. Петренко.
Книга має 804 сторінки + 36 сторінок ілюстрацій (друк на якісному папері і тверда обкладинка).
Залишилось кілька екземплярів.

У новій книзі на Вас чекає багато цікавих фактів і унікальних фотографій.
2015 р. Тираж - 200 штук.

Історична довідка про Полтаву :

"Правдива любов історика до своєї Вітчизни може виявлятися лише в суворій повазі до правди"
М. Костомаров

Полтава - це невелике провінційне місто на Лівобережній Україні, обласний центр, крупний залізничний вузол і місце перетину автомобільних доріг. Знаходиться вона на високому правому березі річки Ворскли, лівої притоки Дніпра.

Історія Полтави йде в глибоку давнину. Тут знаходилися стоянки первісної людини ще 15 тисяч років тому. У VI-V століттях до н.е. тут проживали племена скіфів кочівників і землеробів. У 150 році н.е. з Іделя, з Поволжя, прийшло плем'я на чолі з Бушлаєм.. За наказом царя ідельськой династії Бариса Агарджі (150-189 рр. н.е.) Бушлай завоював ці землі для Іделя і на берегах річки, яку на честь року Барса назвав Барискул (Ворскла), на місці сучасної Полтави, заснував поселення. Від його імені воно отримало назву Бушлай. Але скоро супротивники, напевно, з місцевих племен вбили Бушлая, а засноване ним поселення знищили. Ті люди з Бушлаєвого племені, які уціліли, поховали засновника поряд з руїнами його міста. Молодший брат Аттіли який очолив гунську державу Бледа, який ще мав ім'я Булут Шуд в 434 році заснував місто-укріплення на місці сучасної Полтави, там, де колись заклав своє поселення Бушлай, і де останнього було вбито. Але, як відомо, і Бледа утримався недовго. У 445 році він був вбитий своїм братом, який сам став повновладним правителем ранньофеодального багатоплемінного гунського державного об'єднання. Побудоване Бледою місто-укріплення, яке він називав Балтаваром, було знищене. З першої чверті VII століття древньобулгарські літописи вже згадують Балтавар, як ставку старшого сина балтавара Булгарського бейлика-князівства Албурі, Курбата (за візантійськими джерелами Кубрат), згодом хана, а потім кагана (царя, імператора) Великої Булгарії.

У VII-XIII століттях н.е. тут проживали слов'янські племена "сиверян".

У 1173 р. в письмових джерелах згадується населений пункт "Лтава". Син чернігівського князя Святослава Ольговича Ігор Святославич (новгород-сіверський князь і чернігівський з 1198 р., пізніше оспіваний у відомому „Слові о полку Ігоревім") зібравши свої полки, відправився до Ворскли. Русичі зловили розвідника-кочівника, допитали полоненого і від нього дізналися, що половецькі хани Коб’як і Кончак зі своїми ордами попрямували до Переяслава. Ігор, почувши про те, переїхав Ворсклу біля Лтави і відправився слідом за половцями, наздогнав ординців поблизу Переяслава, де і відбулася велика битва. Як свідчить староруський літописець, багато ворогів було побито, узято в полон, а інші втекли.

Під час монголо-татарського нашестя (почало 13 століття) Лтава була зруйнована і якийсь час не згадувалася в письмових джерелах. На початку 15 століття вона знов з'являється під сучасною назвою - Полтава. Вона знаходилася в цей час під владою литовського князя Вітовта, який в 1430 р. передав Полтаву під владу князя Олександра Глинського. У 1482 р. Полтава піддалася нападу татарського хана Менглі-гирея. З 1503 м. Полтава належала князеві М.Глинському. У 1508 р. вона була відібрана польським королем Сигізмундом I за зраду. Проте пізніше все ж таки була повернута сім'ї Глинських.

У 1537 р. господарем Полтави стає зять Глинських - Байбуза. У 1630 р. Полтава віддана дворянинові Бартоламею Обалковському. У 1641 р. вона перейшла до С.Конецпольському, а в 1646 р. її захопив український окатоличений магнат Ярема Вишневецький. У 1641 р. в письмовому джерелі Полтава була названа містом. Приблизно в цей час в Полтаві було введено місцеве самоврядування, так зване магдебурзьке право, хоча феодали все ж таки втручалися у внутрішні справи міста. Тут працювали гончарі, ковалі, шевці.

Під час визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького, Полтава забезпечувала повсталих порохом, зброєю, продовольством.

З 1648 м. Полтава є центром Полтавського полку. Вся територія України була поділена на територіально-військові одиниці - полиці.

У 1657-1658 рр. в Полтаві спалахнув бунт проти українського гетьмана Івана Виговського. Його очолив промосковсько-налаштований полтавський полковник Мартин Пушкар. Гетьман І.Виговський подавив цей бунт, а Полтава була розграбована союзниками гетьмана - татарами.

У 1660-1680 рр. на Україні йде громадянська війна. На Полтаву кілька разів нападали татари. У зв'язку з цим навколо Полтави були споруджені нові укріплення. Місто було обнесене ровом і оточене валом. По периметру був зведений дубовий частокіл з п'ятьма баштами, десятьма бастіонами і 28 гарматами.

У 1700-1721 рр. між Росією і Швецією йшла так звана Північна війна. У 1709 р. біля Полтави відбулася одна з головних битв цієї війни. Армія шведського короля Карла XXII йшла на Москву через Україну. На шляху її встала Полтавська фортеця, яку обороняли три російські полки. Якийсь час гарнізон фортеці стримував атаки шведів, потім йому на допомогу прийшли основні сили російської армії на чолі з російським царем Петром I. 27 червня 1709 р. відбулася генеральна битва. Російська армія налічувала 42.000 чол., шведська - близько 30.000 чол. За іншими даними російська армія - 55.000 чол (без допоміжних військ) і 72 гармати, а шведська - 25.000 чол. і 4 гармати. Битва почалася атакою шведських військ, але, використовуючи перевагу в людях і артилерії, російська армія відбила атаку і завдала шведам поразки.

На початку 18 століття в Полтаві було декілька цехів, які об'єднували близько 300 ремісників. В цей час російською адміністрацією Полтави було ліквідовано Магдебурзьке право міста. В цей час місто славилося своїми ярмарками (їх було чотири).

З Полтавської землі почалось відродження української літературної мови. Року 1769-го в Полтаві народився Іван Котляревський. Закінчивши Полтавську духовну семінарію, він зацікавився українською етнографією, і тому добре знав рідну українську мову, полтавські діалекти. Року 1798-го, у віці 29 років (!), він видав свою славну "Енеїду". Головна заслуга Котляревського була в тому, що він відновив українську літературну мову в друкованому творі, відважно порушивши наказ Петра І, який від 1720 року повністю заборонив українське друкарство. Тією ж мовою Котляревський написав і твори "Ода до кн. Куракина", "Наталка-Полтавка" та "Москаль-Чарівник". Тому Котляревський по праву вважається зачинателем відродження української мови, предтечею Т.Г. Шевченка - основоположника сучасної української літературної мови...

З 1775 р. Полтава входить до складу Новоросійської губернії. У 1784 р. Полтава увійшла до складу Катеринославського намісництва. У цьому ж році в Полтаві проживало 1226 купців, міщан і майстрових. На всю Україну прославився полтавський Іллінський ярмарок. У рік його відвідувало близько 40.000 чол. Тільки одеські купці купували товару на суму більше 1 млн. рублів.

У 1796-1802 рр. Полтава входила до складу Чернігівської губернії, а з 1802 р. вона стала центром Полтавської губернії. На початку 19 століття місто активно перебудовувалося. Так, в 1803-1805 рр. був перебудований центр міста. У центрі знаходилася кругла площа, а від неї променями відходили 8 вулиць. У 1804-1811 рр. було побудовано 7 великих адміністративних будівель, споруджений капітальний міст через Ворсклу, була вимощена одна вулиця.

В цей же час в місті відкриваються освітні установи. У 1799 р. було відкрито полтавське волосне училище. У 1808 р. відкрита гімназія. У 1818 р. відкритий інститут шляхетних дівчат і духовне училище. У 1820 р. відкрито школу садівництва, а в 1840 р. відкритий кадетський корпус.

Культурне життя міста було завжди насиченим. У 1818-1819 рр. в училищі вчився відомий письменник М.В.Гоголь. У полтавській гімназії навчалися письменник М.П.Старицький, історик і громадський діяч М.П.Драгоманов, математик В.М.Остроградський. У 1844 р. в місто приїжджав відомий український поет Т.Г.Шевченко. Тут народився український поет і письменник І.П.Котляревський. У 1865-1866 рр. тут працював український письменник І.С.Нечуй-Левицький, а в 1871 р. тут працював Панас Мирний. У Полтаві працював відомий учений В.В.Докучаєв і його учень В.І.Вернадський. У 1891 р. за ініціативою В.В.Докучаєва був відкритий Полтавський краєзнавчий музей. У Полтаві працював також відомий лікар М.В.Скліфосовський.

2 квітня 1838 р. почала видаватися щотижнева газета "Полтавські губернські відомості". Про зростання чисельності населення міста можуть свідчити наступні цифри: у 1802 р. у місті проживало 7.975 чол., у 1838 г.- 15.521 чол., у 1842 р. - 16.787 чол., а в 1851 р. тут проживало 20.819 чол.

У 1890 р. О.Ф.Мальцев організував тут безкоштовну лікарню для психічних хворих.

30 серпня 1903 р. в Полтаві був відкритий пам'ятник І.П.Котляревському. На відкриття пам'ятника приїхали багато видних українських поетів і письменники.

У 1900-1921 рр. в Полтаві жив і працював відомий письменник В.Г.Короленко.

На початку 20 століття в Полтаві було 53 промислових виробництва, працювали тютюнова, макаронна, ковбасна фабрики. Населення міста складає вже 60.131 чол. У 1916 р. тут були: вчительський інститут, реальне і комерційне училища, 8 гімназій, фельдшерська школа, школа садівництва, ремісниче училище, школа землемірів, заклад для сліпих дівчаток, 3 духовних, 6 земських і 27 церковноприходських шкіл. Працювало 5 клубів і 9 бібліотек.

У 1917 р., після жовтневих подій, в місті були сильні пробільшовицько і проросійськи налаштовані члени Полтавської Ради Робочих і Солдатських депутатів. 17 грудня 1917 р. війська Центральної Ради розігнали Полтавську Раду. Проте, потім місто було захоплене Червоною гвардією. Потім, Полтава увійшла до зони німецької окупації. 27 листопада 1918 р. загони озброєних комуністів увійшли до міста, але через два дні були вибиті українськими національними військами.

Після громадянської війни, яку російські комуністи виграли, Полтава увійшла до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У 1923 р. в місті працювало 224 дрібних підприємства. Працювала лісопилка, друкарня, кондитерський завод і т.п. У 1924 р. в місті були 23 школи, в яких навчалося 1231 чол.

У 1929 р. відкритий м'ясокомбінат, який поставляв свою продукцію до Великобританії і Голландії.

У 1926 р. відкрито пам'ятник Т.Г.Шевченко. У 1928 р. відкрито літературний меморіальний музей, присвячений письменникові В.Г.Короленко. У 1934 р. відкритий пам'ятник М.В.Гоголю.

У 1931 р. полтавський завод "Метал" випустив першу в СРСР друкарську машинку.

У 1932-1933 рр. на Україні, і зокрема на Полтаві, комуністичною верхівкою СРСР був організований голодомор з метою знищити самостійних селян, а інших загнати в колгоспи. У людей забирали останні продукти, а навколо працювали на зерні і цукрі спиртні заводи.

У 1937-1938 рр. був пік сталінських репресій. Багато безневинних людей було арештовано, розстріляно, заслано до Сибіру і на Північ.

У 1941 р. почалася Велика Вітчизняна війна. 18 вересня 1941 р. місто було захоплене фашистами. 23 вересня 1943 р. воно було звільнено Радянською армією.

Чисельність населення росла таким чином: 1924 - 75.639, 1926 - 92.515, 1939 - 130.305, 1959 - 143.097, 1965 - 170.100, 1966 - 177.515.

У 1967 р. в місті було 19 лікарень, 33 школи, в яких вчилися 24.000 чол., 3 інститути ( педагогічний ім. В.Г.Короленко, сільськогосподарський і інженерно-будівельний), в яких навчалося 10.446 чол. Працювало 107 бібліотек.

Після розпаду СРСР в 1991 р., Полтава увійшла до складу України. Місто швидко росте. Тут є аеропорт, залізничний вокзал. Число жителів - близько 300.000 чол.

Відомі полтавці

Полтава дала світу багатьох талановитих і видатних людей. Звідси на весь світ прозвучав голос Івана Котляревського, тут деякий час проживав Микола Гоголь, жили і працювали письменники Панас Мирний і Володимир Короленко, живописець Григорій Мясоєдов, знаменитий радянський педагог Антон Макаренко. У Полтаві народилися співачка і поетеса Маруся Чурай, патріарх Української автокефальної православної церкви Мстислав, один з керівників Української Народної Республіки Симон Петлюра. В різний час в Полтаві бували: Тарас Шевченко і Василь Жуковський, Лев Толстой і Максим Горький, Павло Тичина і Остап Вишня, граф Потьомкін і фельдмаршал Суворов; російські государі: Катерина II, Микола II, Олександр II. У місті багато історичних і культурних пам'ятників, місць відпочинку, тихих затишних бульварів і скверів. Полтавська земля відвіку славиться своєю гостинністю і привітністю.

Природа

Місто розташувалося на берегах річки Ворскли, лівої притоки Дніпра. Великі зелені масиви листяних і соснових лісів підступають до міста, утворюючи майже замкнуте кільце. У лісах, що оточують Полтаву, і лісопарках вдосталь грибів, великі суничні поляни і малинники; водяться лосі, косулі, зайці, кабани. У міських парках і скверах нерідко гостять солов'ї. Річки Псел і Ворскла славляться у любителів рибалки гігантськими сомами.