«Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх» — побачила світ 1920 року, але значного поширення не набула. Майже весь тираж цього видання був знищений ще за життя автора. Задум створити популярний підручник з історії виник у М. Грушевського давно. «Як тільки настала якась свобода українському слову в Росії (1905)" —писав він у передмові до своєї «Ілюстрованої історії України», — першою моєю гадкою було — що тепер можна буде здійснити сей давній замір — видати доступно написану ілюстровану історію України. Перше, одначе, я задумав видати коротку популярну історію, котра й вийшла весною 1907 р. під назвою «Про старі часи на Україні».

Пропонований підручник — це є ретельно відредаговане і, справді, як писав сам автор, приладжене для учнів видання «Ілюстрованої історії України». Тому й особливих коментарів книга не потребує. Звичайно, вона повністю відповідає концепції вченого, в основу якої покладено не династичну генеалогічну формулу, яка властива для традиційної школи, в тому числі і московської, а соціокультурний підхід. Грушевський досліджує не діяння князів і царів, а суспільно-політичний лад, культуру, етнографію, правові засади — все те, що створює специфічний соціум, який зветься народом. Саме така історична концепція дала змогу її автору дійти висновку, що кожен з трьох народів, які утворили свої територіальні об'єднання на терені колишньої Київської Русі, — українці, росіяни і білоруси — мав свої глибокі відмінності при наявності, певна річ, загальних і спільних елементів.

У статті «Звичайна схема «руської» історії й справа раціонального укладу історії східного слов'янства», виданій 1904 р. у петербурзькому академічному збірнику «Статьи по славяноведению», вчений заперечує схему великодержавних учених, за якою історія Володимиро-Московського князівства XIII—XIV ст. сполучалася з історією південних племен Київської держави. М. Грушевський доводить, що київський період в історії українсько-руської народності штучно, шляхом маніпулювання одними лише генеалогічними «преємствами» пов'язується з Володимиро-Московським князівством, що це були різні держави, з різним рівнем розвитку культури й самого етносу.

За такою концепцією штучного прилучення «київського періоду» до державної й культурної історії великоруського народу, вважає вчений, «українсько-руська народність виходить на арену історії в XV—XVI ст. якби щось нове, мовби її перед тим там не було, або вона історичного життя не мала».

А між тим, доводить він, український народ, саме народ, а не генеалогічна схема князівського спадкування державної влади, є прямим спадкоємцем історії українсько-руської народності періоду Київської Русі. А щоб ця раціональна схема стала зрозумілою для кожного, Грушевський пропонує підпорядкувати історію державності історії народу, суспільності, ставлячи на перше місце не політичне, державне життя, а економічні, культурні та інші чинники.

Оскільки українсько-руська народність протягом ряду століть не мала свого національного державного утворення, а перебувала під впливом різних державних організацій, це зумовило специфіку її національного життя, звівши політичний фактор на підрядну роль «попри факторів економічних, культурних, національних». Таким же шляхом, стверджує Грушевський, розвивалася й історія братнього білоруського народу, що став основою формування Князівства Литовського. Щоб вірно зрозуміти історію українсько-руського та білоруського народів, Грушевський пропонує позбавитися практики пришивання її клаптиками до історії великоруського народу, «попрощатися з фікцією, що «русская історія», підмінювана на кожному кроці великоруською, то історія «общерусская».

М. Грушевський вважав, що найбільш раціональним було б зображення історії кожної народності окремо, в її генетичнім «преємстві». Водночас він не виключає можливості синхроністичного відображення історії трьох братніх народів, «подібно як укладаються історії всесвітні».

Вчений переконливо обґрунтовує, що історія України розвивається через Галицько-Волинське князівство, яке після розгрому Києва татаро-монголами не було підкорене східними завойовниками і не зазнало таких великих змін, так, як це сталося з Володимиро-Московським князівством. Згодом в історії України наступає литовсько-польський період, що завершується XVI ст. Окремо виділена визвольна війна українського народу проти польського панування в середині XVII ст. Далі, досліджуючи період Гетьманщини, історик небезпідставно стверджує, що на Правобережжі старшина «тихенько обкарнала... чи позволила московському правительству обкарнати... останки українських політичних прав, і вірно сповняла всякі бажання московських політиків».

Особливе місце у схемі М. Грушевського відводиться Мазепі й Орлику — гетьманам, які стояли на чолі руху української козацької старшини й певної частини козаків до національного визволення.

Увесь матеріал підручника викладено у чотирьох частинах: «Україна до заснування Київської держави», «Доба литовсько-польська», «Доба козацька», «Упадок козаччини і українського життя». На відміну від «Ілюстрованої історії...» до четвертої частини книги введено ще три невеличкі розділи — «Світова війна і нищення українства», «Революція і визволення України» та «Українська Народна Республіка», де автор викладає свої підходи до цих найгостріших проблем історії нашого народу в двадцятому столітті. Завершується історична розповідь проголошенням Четвертого універсалу «самостійної, ні від кого не залежної, вільної, суверенної Держави Українського Народу».

Звичайно, не з усіма концептуальними підходами автора можна погодитися, та в цьому немає й потреби. Окремі його висновки доповнюються або навіть спростовуються останніми відкриттями в історичній науці. Але ж в цілому, незважаючи на дискусійність окремих проблем, книга дає змогу познайомитись із складом думок М. Грушевського, величезним фактичним ілюстративним матеріалом про героїчні й трагічні сторінки в історії українського народу.

Підростаюче покоління має змогу скористатися багатющою науково-педагогічною спадщиною видатного вченого. Спадщиною, яка допоможе нам будувати суверенну Українську державу.

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України