Збираючи матеріали для сайту, мені доводиться чимало ходити по рідному місту. І я чудово бачу всі зміни які відбуваються. Визнаю, місто молодіє день за днем, змінюється його зовнішність. Ростуть, як гриби, нові багатоповерхівки. Не можу сказати, що вони не мають ніякого вигляду, як ті, які будувалися до 90-х років ХХ сторіччя, але і назвати їх шедеврами архітектури теж. Багатоповерхова коробка є багатоповерхова коробка. Але при цьому мене турбують дві речі. Перша - це те, що чомусь за останні років десять інтенсивно ведеться будівництво таких коробок не тільки на околицях міста, а саме в центральній і історичній частинах міста. Друга - що практично быльша частина населення не має ніякої можливості придбати в них житло. І стоять напівпорожні коробки дивлячись пустими вікнами на місто. Ось і виникає питання: "А кому вони потрібні взагалі і для чого вони будуються?" Але не на цю тему піде моя розповідь.

    Може кому і все одно, що стосується історії міста, але я, як людина небайдужа, не можу спокійно дивитися, як послідовно, крок за кроком, знищуються ті крихти історії, які ще збереглися в Полтаві. Отже, зроблю коротенький огляд діянь міської мерії за останні 10-15 років. І почну свій огляд з вулиці Паризької Комуни.

    Найстаріша вулиця Полтави, відома ще з XVII століття, зберегла в собі ту неповторну зовнішність, яку мала Полтава ХІХ століття. Немає в місті більш старовинної вулиці, яка б могла своїм архітектурним виглядом в цілому повідати про ту старовинну Полтаву, в якій жили наші предки. Не хочу зменшувати красу і неповторність інших вулиць, але на них більша частина будівель належить вже до кінця ХІХ - початку ХХ століття. І ось за останні років п'ять ця вулиця стала інтенсивно змінювати свою зовнішність. То там, то там виросли на ній безликі і порожні коробки нових будівель, які, ну явно не вписуються в загальний архітектурний план. А знаходиться на цій вулиці (поки що) одна з двох самих старовинних приватних будівель в нашому місті - будинок генерала Селастельникова, ровесник будинку Капніста. Але останній відремонтований і виглядає чудово, тому, що в ньому знаходиться меморіально-літературний музей І.П. Котляревського, а перший покинутий і приходить в непридатність з кожним днем. Що його чекає не відомо. Адже можна б було його відреставрувати і зробити який-небудь музей. Видно у міських властей знести його просто не дійшли руки, але я думаю, скоро його очікує те, що вже через пару тижнів відбудеться ще з одним будинком - будинком в якому жила сім'я Луначарських і народився А. В. Луначарський. Ну просто дуже хочеться нашим властям стерти той 75-річний період історії і замінити його чимсь типу "Помаранчевої революції". Господи, та скільки ж можна переписувати історію на догоду своїм господарям? Ну не потрібний став історії нашого міста Анатолій Васильович, так само, як свого часу Симон Петлюра і багато інших для більшовицької історії. Так вже були, свого часу, знесені в 1969 році будинку Яновських, Гоголів, а в 90-х роках ХХ століття сім'ї Сергія Ільєвського по Першотравневому проспекту. Так, так тих самих Гоголів і Яновських - родичів знаменитого Миколи Васильовича. І все пройшло тихо і гладко, і нікому це небуло потрібне. А у одному з цих будинків після початку 1-ої світової війни і до 1926 року до того ж проживала сім'я Володимира Миколайовича Челомея і це теж довелося викреслити. Зате тепер на місці одних стоїть Божий храм, а на місці будинку де збиралися полтавські підпільники ось вже 15 років - недобудований бизнес-центр. Чекає і ніяк не дочекається рішення своєї долі в центрі міста будівля колишнього Петровського кадетського корпусу , придбана колись у міських властей за безцінь. Так, довго нам доведеться ще чекати, коли ця історична будівля буде приведена в належний стан. А те, що втрачені роки для будівлі вже не повернути це вже нікого не хвилює. Адже будівля-то приходить в непридатність. І це в центрі міста під носом у нашого мера. А що вже говорити про садибу Миколи Васильовича Скліфосовського у Яківцях, перетвореної ще при Радянській владі в гуртожиток. Поки що стоїть і ремонтується силами людей, що проживають в ній. Я вже не говорю про те, що територія садиби з деякими будівлями вже продана в приватні руки.

    Ну і на останок хотів би торкнутися теми проходження туристичних маршрутів по місту. Чомусь всіх туристів, що приїжджають до Полтави, везуть так: Соборна площа, Краєзнавчий музей, Кругла площа (правда тільки провозять), пам'ятник Келіну і меморіально-літературний музей І.П. Котляревського (іноді), музей Полтавської битви. А про те що є ще два прекрасні музеї В.Г. Короленка і Панаса Мирного нажаль взагалі не згадують (хоча той же музей Короленка розташований в ста метрах від пам'ятника Келіну). Я вже не кажу про проведення піших екскурсій по старовинній частині міста (не бачив жодної), адже у нас є про що розповісти і що показати але напевно, не вміємо або не хочемо.

    Ось така сумна розповідь про наше місто у мене вийшла. Боляче на все це дивитися. Невже ми не зможемо зберегти для майбутніх поколінь дійсно прекрасне історичне минуле нашого міста - духовної столиці Східної України.

    Автор сайту 18.09.2009


Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України