У XVIII — XX ст. Полтавщина дала чимало яскравих індивідуальностей, чия творчість стала окрасою різноманітних течій, поширених в мистецтві. Представниками образотворчого мистецтва були полтавці: Павло Бобровський (1861 — 1944, Ліван), меценат, фундатор зібрання Полтавського краєзнавчого музею; Алла Анищенко ( 1937), архітектор; Євген Трегуб (1920 — 1984), художник; Ігор Седак (1923), архітектор; Михайло Семикін (1893 — 1975), архітектор-художник, дослідник архітектури; Сербутовський Андрій Андрійович (1923 - 2006) - український живописець; Олексій Тацій (1903 — 1967), архітектор; Саша Путря (1977 — 1989, Полтава), юна художниця; Розенбаум Соломон Аронович (1885 — 1941) - художник; Володимир Павлюченко ( 1920), художник і графік; Олександра Кочман-Дяченко (1936), художниця-керамістка; Сергій Литвиненко (1898 - 1961, США), скульптор; Павло Горобець (1905 — 1974, Полтава), художник і графік; Вадим Гопкало ( 1917), архітектор; Захарій Голубовський (1736 — 1810), іконописець; Йосип Іванович, живописець другої половини XVII століття; Федір Іванович Ааронський (близько 1742 — 1825), іконописець; Дмитро Перепелиця (1903 — 1981, Полтава), народний художник; Магденко Віктор Миколайович 1887—1954) український живописець-пейзажист, фотограф-художник, член Асоціації художників Червоної України; у селі Кам'янка Полтавської губернії (тепер Диканьського району Полтавської області) народився український радянський живописець, заслужений художник УРСР Василь Гнатович Непийпиво (1916 - 2007) Трагічно склалася доля відомого українського художника, одного із засновників школи українського монументального живопису Василя Теофанович (Феофановича) Седляра (1899 - 1937, Київ) з села Жоржівка Шишацького району; родом з Переяслава Полтавської губернії, а нині Переяслав-Хмельницький Київської області американська художниця і скульптор Лія Ісаківна Берлявська більше відома під ім'ям Луїзи Берлявської-Невельсон (Louise Berliawsky Nevelson)(1899 - 1988); у Кременчуці Полтавської губернії народився відомий живописець і графік Мане-Кац (1894 - 1962); у Миргороді Полтавської губернії народився та творив художник-самоука Ксьонз Григорій Петрович (1874-1946); у Миргороді Полтавської губернії народився та творив майстер народної творчості України, художник-різьбяр Кваша Василь Семенович (1917 - 1987); у Кременчуці народився і творив Євграф Федорович Крендовський (1810, Кременчук - приблизно 1870-і роки) - російський художник-портретист, жанрист, майстер інтер'єру.

    У різний час у Полтаві жили і творили: Самуїл (у миру Самійло) Неділка (? — 1769), іконописець; Михайло Амвросимов (1780 — 1825), архітектор; Дмитро Ангельський (1898 -- 1938), графік; розстріляний у Полтаві; Степан Бутник (1873 — 1951, Полтава), графік; Микола Бутович (1895 — 1961, США), художник і графік; Олександра Великодна ( 1914), вишивальниця; Іван Віцько ( 1930), художник порцеляни; Василь Гарбуз (1882 — 1972), різьбяр; Герасим Німий, іконописець XVII ст.; Володимир Геращенко ( 1924), театральний художник; Петро Головченко (1898 — 1938, Полтава), архітектор; Павло Горбенко (1914 — 1979, Полтава), художник; Тит Гордасевич (1870 - 1961, Полтава), архітектор; Іван Зайцев (1805 — 1890, Полтава), художник і педагог; Омелько Ковпак (1888 — 1972, Полтава), гончар; Олександр Левадний ( 1948), художник гобелену; Никифор Манжола (1898 — 1961), різьбяр; Лев Маркосян ( 1948), художник; Єлизавета Милорадович (уродж. Скоропадська, 1832 — 1890, Полтава), громадська діячка, добродійниця, одна з фундаторів Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові; Іван Новобранець ( 1939) народний художник; Сергій Носов (1861 — ?), інженер-архітектор; Опанас Петрович Людвисар ХVІІ — XVIII ст.; Павло Петрашів (1738 — 1772), іконописець і портретист; Микола Подгорний ( 1944), художник; Федір Рожанківський (1891 — 1970, США), графік; Самуїл (? — після 1769), ієромонах, іконописець і портретист; Євген Сердюк (1876 — 1921), Михайло Стасюків (1868 — 193?, Полтава), архітектори; Ганна Тихонова (1906 -1990, Полтава), вишивальниця; Олександра Шабатура (1913 - 1989, Полтава), народна художникка; Олександр Ширшов (1869 — ?, Полтава), архітектор; Анатолій Щербак (1939 — 1994), художник-експозиціонер, графік; Олександр Якименко (1919 - 1985), різьбяр; Василь Безуля ( 1940), художник театру; Вайнгорт Арія-Леон Семенович (27 листопада 1912 року в м. Варшаві — помер 12 квітня 1994 року у м. Полтаві) — архітектор, педагог. У повоєнні роки тривалий час був головним архітектором м. Полтави.

    П'ять років провів в маєтку свого дядька у Ковалівці на Полтавщині художник Лев Михайлович Жемчужников (1828 - 1912), і це перебування корінним чином визначило подальший напрям його творчого шляху.

    У Полтаві викладав малювання в Петровському кадетському корпусі та в Інституті шляхетних дівчат, мав власну художню студію художник-передвижник Василь Олексійович Волков (1840-1907).

    Серед 14 студентів Петербурзької Академії мистецтв, які 1863 р. на знак протесту проти заборони вільного вибору тем для випускних робіт подали заяви про вихід з Академії («бунт 14-тьох») і утворили своєрідну комуну - вільну мистецьку «Артіль художників», був кременчужанин Олександр Дмитрович Литовченко (1835—1890). «Артіль» відкрила перспективу до створення у 1870 р. Товариства пересувних художніх виставок, яке дало назву майже всьому художникству останньої третини XIX ст. - т.зв. «передвижництву» і як художнє об'єднання не мало прецендентів в історії світового мистецтва.

    Товариство поєднало і втілило дві найважливіші для того часу тенденції — виставково-організаційну та ідейно-демократичну. Практично щороку, починаючи з 1871 р., зусиллями Товариства влаштовувалися великі мистецькі виставки, які пересувалися від одного міста Російської імперій до іншого. Влаштування пересувних виставок було своєрідним «ходінням в народ». Однак сам «народ» виставки передвижників не відвідував. Глядацьку аудиторію передвижників складав третій стан, переважно інтелігенція. Але порівнюючи зі споживачами не менш популярного академічного мистецтва (з ініціативи Петербурзького товариства художників наприкінці 1880-х рр. почали влаштовуватися експедиції академічного Салону) ця публіка була більш демократичною і прогресивно настроєною. На Україні з творчістю передвижників на Україні мали змогу ознайомитися жителі 9 міст: виставки регулярно відвідували Київ, Харків, спорадично Одесу, Полтаву, Катеринослав, Єлисаветград. У Полтаві протягом 1888—1910 рр. було проведено 12 виставок. Загальна кількість відвідувачів перевищила 23 тис. чол.

    У 1870-х рр. одним із керівників Товариства пересувних художніх виставок, його організатором, теоретиком і типовим художником став полтавець Микола Олександрович Ярошенко (1846—1898). Передана рідному місту після смерті художника мистецька колекція склала основу Полтавської картинної галереї. Першим скульптором, який став членом Товариства пересувних художніх виставок, був уродженець с. Оболонь Семенівського району Леонід Володимирович Позен (1849—1921), автор пам'ятників І. Котляревському (1896—1902 рр.) та М. Гоголю (1913—1915 рр.) в губернському центрі. З 1889 р. мешкав у Полтаві і скінчив тут свій земний шлях видатний діяч передвижництва, російський живописець Григорій Григорович Мясоєдов (1834—1911). В Полтаві зробив свої перші кроки на мистецькій ниві його син живописець Іван Григорович Мясоєдов (1881 — 1953, Аргентина). Останні свої роки прожив у Полтаві художник-пейзажист академік Володимир Гаврилович Казанцев (1849—1902). Відображенню краси полтавського краю присвятив все своє життя художник-пейзажист Михайло Іванович Холодовський (1855 – 1926), який жив і працював в своєму маєтку під Лубнами.

    З 1880—1890-х рр., коли в Європі повсюдно утвердився стиль модерн, мистецтво передвижників увійшло в смугу затяжної кризи, з якої спромоглися вийти лише деякі художники реалістичного руху, котрі позбавилися громадянської тенденційності і обернулися до шукань за чисто мистецькими досягненнями. Більшість художників старшого покоління, не сприйнявши нових реалій, перетворилися на продуцентів картин «домашнього» жанру.

    Серед яскравих творчих індивідуальностей, що уникли кризи передвижництва, були: козельщани (уродженці с. Василівка Кобеляцького повіту) художники-однофамільці Іван Кирилович Дряпаченко (1881 —1936) та Григорій Іванович Дряпаченко (1882—1950), а також уродженець с. Костянтинівка Костянтиноградського повіту (тепер Сахновщинського району Харківської обл.) Порфирій Денисович Мартинович (1856—1933). На полтавському матеріалі написали багато картин відомі українські живописці Сергій Іванович Васильківський (1854—1917) та Костянтин Олександрович Трутовський (1826—1893). У 1912 році Самокиш Микола Семенович виконав в будинку Полтавського губернського земства барвистий орнамент навколо картин С. Васильківського.

    Модерн в Україні формувався в руслі національних концепцій. Шукаючи форм виразу для своїх задумів, модерністи зверталися до народної творчості як спадщини для професійного мистецтва. До розвитку нового українського мистецтва спричинилися мистецькі вернісажі в Полтаві 1903, 1906, 1913 рр.

    На поч. XX ст. став стрімко розростатися авангардистський рух; у художній процес в Україні включилася ціла когорта молодих художників, які свідомо ставили перед собою мету подальшого розвитку національного мистецтва, збагаченого як традиціями минулого, так і досягненнями сучасної європейської художньої культури. Серед нової мистецької молоді наші краяни складали помітну групу.

    Першою з вітчизняних майстрів пристала до імпресіонізму і отримала європейську славу уродженка с. Гавронці Полтавського повіту Марія Костянтинівна Башкірцева (1858—1884), що майже увесь свій короткий вік прожила за кордоном — в Італії і Франції. Імпресіоністичні тенденції розвивав у своїй творчості талановитий майстер з с. Остапівка Миргородського повіту Іван Митрофанович Северин (1881—1964), котрий до 1925 р. творив за кордоном - у Кракові, Римі, Парижі. З Козацьких Хуторів поблизу Рунівщини Полтавського повіту вийшов талановитий скульптор Михайло Омелянович Гаврилко (1882—1920), котрий удосконалював свій хист у Кракові і Парижі, і чиє життя трагічно обірвалося у вихорі революційних подій на батьківщині. У паризькій майстерні О. Родена вдосконалювалася уродженка Кременчука скульптор Леонора Абрамівна Блох (1881—1943). В Петербурзі й Парижі здобула освіту скульпторка з Опішні Єлизавета Родіонівна Трипільська (1883— 1958, Азербайджан). З 1900 р. жив і працював у Полтаві відомий художник-портретист Григорій Іванович Цисс (1869—1934). На хуторі Ладанській Роменського повіту Полтавської губернії народився автор пам'ятника Т.Г. Шевченку в Полтаві український скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист, Народний артист УРСР Іван Петрович Кавалерідзе (1887 - 1978). Пов'язана з Полтавою і доля видатного українського художника, живописця, архітектора, графіка, художника театру і кіно, дослідника мистецтва. Основоположника українського стилю в архітектурі Василя Григоровича Кричевського (31 грудня 1872 — 1952 рр.); у невеликому містечку Градизьк Полтавської губернії (нині Глобинського району Полтавської області) в єврейській родині народилася французька художниця-абстракціоністка Соня Делоне або Терк-Делоне (фр. Sonia Delaunay, справжнє ім'я Сара Іллівна (Елієвна) Штерн, (14 листопада 1885 - 5 грудня 1979, Париж); родом із Зінькова був відомий художник-графік, представник українського і російського радянського авангарду Михайло Михайлович Тархан (Тарханов) (1888 - 1962). Одним з яскраво виражених представників авангарду став художник-авангардист з Полтави Всеволод Максимович (1894 — 1914). Народилася в Полтаві художник-абстракціоніст, графік Анна Георгіївна Старицька (1908 - 1981).

    Великий внесок в розвиток образотворчого мистецтва вніс Сластіон Опанас Георгійович (Сластьон, Сластіонов; 1855—1933) — український живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець, етнограф, громадський діяч і педагог. Він також сприяв спорудженню будинку Полтавського губернського земства. Став одним із основоположників українського архітектурного стилю. За проектами О.Г. Сластіона зведено ряд будинків земських шкіл, лікарень, кредитово-кооперативних товариств у Миргородському і Лохвицькому повітах, зокрема, Миргородську водолікарню, їдальню-клуб та грязелікарню (1912—1916 рр.). Досліджував і популяризував кобзарське мистецтво, народну творчість, кустарні промисли. Створив цілу галерею портретів українських кобзарів.

    Із Великих Будищ Диканського району вийшла родина талановитих майстрів різьблення на дереві Юхименків. Федот Іванович Юхименко (II пол. XIX поч. XX ст.) створив круглі скульптури для палацу Кочубеїв у Петербурзі. Прокіп Федотович Юхименко (1870—1931) був автором оздоблень Кочубеївського палацу в Диканьці, а також скульптурних композицій у будинку Полтавського губернського земства. У Хомутці Миргородського району працював гончар Павло Іванович Калашник (1847—1909), вироби якого (дзбанки, куманці, свічники, вази) експонувалися на міжнародних виставках і були відзначені нагородами. В с. Міські Млини Зіньківського повіту жив і творив майстер народної керамічної скульптури Остап Семенович Ночовник (Ночовник-Носик; 1853—1913), чиї вироби зберігаються в музеях Відня і Парижа.

    3 1875 року у Полтаві функціонувало одне з кращих в Російській імперії фотоательє фотохудожника Йозефа (Йосипа) Целестіановича Хмелевського (1849— 1924).

    В 1868 р. на Полтавщині була започаткована філателія (випуск земською поштою марки Пирятинського, а згодом марок ще 11-х повітів губернії).

    А що ж зараз? Так, і у наш час Полтавщина має таланти. Представляю Вам сучасних художників Полтавщини, а про їх талант судити Вам: австралійська художниця з Полтави Людмила Кларк, народний художник з Шишак Полтавської області Онацько Михайло Олександрович, художник жанру декоративного розпису з с. Котельви Матвієнко Анна Іванівна, народний майстер з художнього килимарства, живописець з Решетилівки Петро Петрович Шевчук, художник і скульптор з Полтави Валерій Леонов, талановитий і перспективний художник-сценографіст Андрій Романченко, подружжя молодих художників Віктор Колєснікович та Віра Колєснікович, художник-килимар Дмитренко Наталія Євгенівна; чудовий художник-графік з Миргорода Богомоленко Людмила Іванівна.
    Прекрасним прикладом беззавітного служіння рідному краю являється художник Володимир Миколайович Кривий, який не тільки створює прекрасні картини на тематику краси рідної Полтавщини, а ще являється меценатом і автором історико-краєзнавчого видання «Православні храми Полтавщини», яке являє собою збірку репродукцій картин художника та збірку статей про храми Полтавської землі.

    Велику популярність в Україні і за її кордонами здобула Полтавська - Національна спілка художників України. Перерахую тут тільки найвідоміших представлених на сайті Національної спілки художників України:

    Заслужений майстер народної творчості України, художник-килимар Бабенко Надія Несторівна (н. 1926); художник-килимар Бабенко Олександр Олексійович (н. 1959); живописець і графік Безуглов Володимир Васильович (н. 1947); Заслужений художник України, живописець і сценографіст Безуля Василь Іванович (н. 1943); живописець і графік Бенфіалов Володимир Степанович (н. 1952); графік Бернацький Володимир Нифонтович (н. 1938); Заслужений майстер народної творчості України, художник-кераміст Білик В'ячеслав Іванович (н. 1940); Заслужений майстер народної творчості України, художник-кераміст Білик-Пошивайло Анастасія Савівна (н. 1930); живописець і графік Болюх Микола Федорович (н. 1955); Заслужений художник України, живописець і графік Брикулець Віктор Михайлович (н. 1924); живописець і металопластик Величко Анатолій Іванович (н. 1938); живописець Величко Ганна Дмитрівна (н. 1956); живописець Величко Ігор Якович (н. 1955); Народний художник України, художник-порцелянист Віцько Іван Михайлович (н. 1930); Заслужений художник України, живописець і художник-різбляр Волик Павло Іванович (н. 1941); живописець Волков Григорій Петрович (н. 1959); живописець Володько Віктор Михайлович (н. 1956); художник-килимар Волошко Тетяна Миколаївна (н. 1956); живописець Гнойовий Сергій Миколайович (н. 1954); графік Грибан Микола Федорович (н. 1948); живописець і графік Григор’єв Сергій Сергійович (н. 1953); живописець Гуменюк Петро Микитович (н. 1937); живописець і графік Дяченко Анатолій Давидович (н. 1939); художник-килимар Жук Василь Семенович (н. 1942); художник-порцелянист Журавльов Сергій Олександрович (н. 1963); живописець і сценографіст Камарда Анатолій Іванович (н. 1927); художник у галузі декоративно-прикладного мистецтва Карнаух Віктор Олексійович (н. 1948); Заслужений майстер народної творчості України, художник-кераміст Китриш Михайло Єгорович (н. 1936); живописець Коркішко Анатолій Васильович (н. 1961); художник Кривобоченко Анатолій Миколайович (н. 1951); живописець і іконописець Курбала Євген Михайлович (н. 1949); живописець Лавренко Анатолій Іванович (н. 1957); художник-килимар Левадна Ольга Петрівна (н. 1950); Заслужений художник України, художник-килимар Левадний Олександр Миколайович (н. 1948); живописець Мазур Володимир Борисович (н. 1958); художник-кераміст Мельник Василь Олександрович (н. 1928); Заслужений художник України, живописець Мозок Валерій Леонтійович (1940 - 2009); скульптор Мордік Микола Олександрович (н. 1939); художник у галузі декоративного живопису Мохірева Юлія Анатоліївна (н. 1967); живописець, художник у галузі монументально-декоративного мистецтва Нечипоренко Олександр Іванович (н. 1959); Заслужений майстер народної творчості України, художник-кераміст Нікітченко Володимир Васильович (н. 1933); графік Одарич Олена Вікторівна (н. 1968); графік Олійник Жанна Юріївна (н. 1979); Заслужений майстер народної творчості України, Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, художник-кераміст Омеляненко Василь Онуфрійович (н. 1925); художник у галузі монументально-декоративного мистецтва Панченко Надія Григорівна (н. 1955); художник-кераміст Пасічна Світлана Миколаївна (н. 1949); графік Перепелиця Олег Георгійович (н. 1947); Заслужений художник України, живописець Підгорний Микола Васильович (н. 1944); художник-килимар Пілюгін Євген Іванович (н. 1947); художник у галузі декоративно-прикладного мистецтва (вишивка) Пілюгіна Лариса Михайлівна (н. 1949); графік Попенко Володимир Васильович (н. 1948); скульптор і графік Посполітак Микола Корнїйович (н. 1950); Заслужений майстер народної творчості України, художник-кераміст Пошивайло Микола Гаврилович (н. 1930); художник у галузі монументального мистецтва Путря Євген Васильович (н. 1936); графік Ремчуков Станіслав Георгійович (н. 1925); живописець Рідна Галина Іванівна (н. 1952); Заслужений діяч мистецтв України, художник у галузі живопису, декоративно-прикладного мистецтва (гобелен), вітражу Самойленко Юрій Олексійович (н. 1946); живописець Свєчников Дмитро Дем'янович (н. 1957); графік Стариков Віктор Миколайович (н. 1950); графік Тарасенко Олександр Кирилович (н. 1960); Народний художник України, Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, художник-килимар Товстуха Леонід Самійлович (н. 1930); художник у галузі графіки, живопису, монументального мистецтва Трохимець-Милютін Віктор Олександрович (н. 1935); художник у галузі декоративно-прикладного мистецтва, монументального мистецтва, скульптури Цись Микола Миколайович (н. 1945); художник у галузі декоративно-прикладного мистецтва (кераміка, батик) Чамара Юрій Андрійович (н. 1950); живописець Чвала Дмитро Андрійович (н. 1928); живописець Чорна Світлана Володимирівна (н. 1940); Заслужений художник України, Народний художник України, художник-дизайнер Чорнощоков Анатолій Євгенович (н. 1949); художник у галузі живопису, монументального мистецтва Ямбих Олексій Іванович (н. 1942).


Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України