Вищим ступенем відзнаки в СРСР було звання Героя Радянського Союзу. Цим почесним званням удостоювали за здійснення подвигу або видатні заслуги під час бойових дій, а також, як виняток, і в мирний час.
    Звання Героя Радянського Союзу вперше було встановлене Ухвалою ЦВК СРСР від 16 квітня 1934 року, в якому говориться: «Встановити вищий ступінь відзнаки — присвоєння за особисті або колективні заслуги перед державою, пов'язані із здійсненням героїчного подвигу, звання Героя Радянського Союзу». При цьому ніякі відзнаки не передбачалися, видавалася тільки грамота від ЦВК СРСР. Відома усім додаткова відзнака для Героя Радянського Союзу — медаль «Золота Зірка» — буа встановлена набагато пізніше Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 серпня 1939 року. Автор ескізу нагороди — архітектор Мирон Мержанов.
    Першими Героями Радянського Союзу стали одинадцять льотчиків, що брали участь у порятунку пасажирів, що терпіли лихо, і членів екіпажа пароплава «Челюскін».

    Першою людиною, удостоєною звання Героя, став 20 квітня 1934 року льотчик Анатолій Ляпідевський, другим – Сигизмунд Леваневський. За цю акцію також були нагороджені: Василь Молоков, Микола Каманін, Маврикій Слєпнєв, Михайло Водопьянов, Іван Доронін. Усі вони отримали в нагороду Ордени Леніна. Практика нагороджень цим орденом була закріплена Ухвалою ЦВК в Положенні про звання Героя Радянського Союзу 29 липня 1936 року, згідно якому громадянам, удостоєним звання, окрім грамоти додавався також орден Леніна.
    Після введення 1 серпня 1939 року особливої відзнаки для Героїв Радянського Союзу — медалі «Героя Радянського Союзу» — іншим Указом від 16 жовтня 1939 року був затверджений зовнішній вигляд медалі, яка отримала назву «Золота Зірка». При цьому на відміну від первинного Положення передбачалася можливість багатократного нагородження «Золотою Зіркою». Двічі Герою Радянського Союзу видавали другу медаль «Золота Зірка» і йому споруджували бронзовий бюст на батьківщині. Тричі Герою Радянського Союзу видавали третю медаль «Золота Зірка», і його бронзовий бюст повинен був бути встановлений біля Палацу Рад у Москві (який так і не був збудований). Видача орденів Леніна при нагородженні другою і третьою медалями не передбачалася.
    Перше присвоєння звання Героя Радянського Союзу за військові подвиги відбулося 31 грудня 1936 року: нагород було удостоєно одинадцять командирів Червоної Армії — учасники громадянської війни в Іспанії. Усі вони були льотчиками, серед них троє були іноземцямі: італієць Прімо Джібеллі, німець Ернст Шахт і болгарин Захарі Захарієв. Всього за час війни в Іспанії (1936—1939 рр.) звання Героя було присвоєно 59 її учасникам.
    До початку 1941 року звання Героя країни отримали 626 чоловік, в їх числі три жінки і п'ять двічі Героїв. Вони удостоювалися звання Героя Радянського Союзу за бойові подвиги при наданні інтернаціональної допомоги в Китаї – 14 чоловік, республіканській Іспанії – 59, за героїзм, проявлений в боях при захисті державного кордону біля озера Хасан, – 26, на річці Халкін – Гол - 70, в ході радянсько-фінської війни 1939-1940 рр. – 412. Серед Героїв Радянського Союзу були також 45 льотчиків і штурманів, учених і дослідників Арктики і Далекого Сходу, учасники високоширотних експедицій.

    Переважне число Героїв Радянського Союзу з'явилося в період Великої Вітчизняної війни: 92 % від загального числа нагороджених осіб (всього 11 тисяч 635 чоловік). За час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. звання Героя Радянського Союзу удостоєно 11635 чоловік, з них 115 – двічі, 3 – тричі. Чотирма медалями “Золота Зірка” нагороджений Маршал Радянського Союза Г.К. Жуков. У числі Героїв Радянського Союзу цих років 88 жінок, першою з них стала Зоя Космодемьянська. За подвиги, здійснені в післявоєнний час, звання Героя Радянського Союзу присвоювалось льотчикам-випробувачам, підводникам, льотчикам-космонавтам СРСР і зарубіжних країн, захисникам Державного кордону, воїнам-інтернаціоналістам і ін.

    Наймасовіше нагородження «Золотими Зірками» відбулося після форсування р. Дніпро восени 1943 року. Тоді звання Героїв Радянського Союзу отримали 2438 чоловік (47 генералів і маршалів, 1123 офіцерів, 1268 сержантів і солдатів). Це склало майже чверть всіх Героїв Радянського Союзу часів ВОВ. Один з 2438 став Двічі Героєм Радянського Союзу — командир стрілецької дивізії Фесин І. І., ставши першим в історії Двічі Героїв Радянського Союзу не з складу авіації.

    У роки Великої Вітчизняної війни Героями Радянського Союзу стали 8160 росіян, 2069 українців, 309 білорусів, 161 татарина, 90 казахів, 90 грузин, 90 вірмен, 61 мордвин, 44 чуваші, 39 башкир, 32 осетини, 18 марійців, 14 литовців, 13 латишів, 9 естонців, 6 адигейців, 5 абхазів, 3 якути...
    З міст і сіл Полтавщини на фронт пішло 76 тисяч чоловік. 200 українців, що народилися на Полтавській землі, здійснили подвиг в ім'я Батьківщини і були удостоєні звання Героїв Радянського Союзу. П'яти уродженцям області це почесне звання присвоєне двічі. А якщо врахувати тих, хто мешкав, вчився або працював на Полтавщині, тоді Героїв - 234, якщо ж говорити про Полтавську губернію, вона була більше нинішньої області, то Полтавська земля дала 296 Героїв Радянського Союзу. І займає перше місце в колишньому Союзі, сьогоднішньому СНД, не тільки по кількості Героїв по кількості мешканців, але і у декілька разів перевершує навіть колишні союзні республіки по Мужності і Відвазі. З 200 Героїв - 34 воїнам-полтавцям звання Героя Радянського Союзу присвоєне посмертно. Малороси хоробро захищали Москву і Ленінград, громили ворога під Сталінградом і на Курській дузі, форсували Дніпро, Віслу, Одер, Дунай. Немало полтавців прославилися, звільняючи від фашистів Польщу, Болгарію, Угорщину, Чехословакію, Румунію і Югославію. 9 воїнів-полтавців стали кавалерами Золотої зірки до Великої Вітчизняної війни. 31 воїн-полтавець став Героєм у 1943 році. 78 звання Героя присвоєне у 1944 році. У 1945 році звання Героя присвоєне 95 полтавцям. Серед уродженців Полтави 78 героя-піхотинця, 37 героя-танкіста, 42 герої-артилеристи. 39 воїнів стали кавалерами Золотої Зірки за участь у форсуванні Дніпра. 75 полтавців стали кавалерами Золотої Зірки у віці до 25 років. З 234 Героїв Радянського Союзу, у момент присвоєння звання - 160 були комуністами членами ВКП(б). З 200 Героїв тих, що народилися в області - 190 з селян.
    Останнім в історії Героєм Радянського Союзу став водолазний фахівець, капітан третього рангу Леонід Михайлович Солодков, якому Указом Президента СРСР №VII-3158 від 24 грудня 1991 року «за успішне виконання спеціального завдання командування і проявлені при цьому мужність і героїзм» було присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» № 11664 і ордену Леніна № 460776. Л. М. Солодков, таким чином, став також і останнім кавалером ордена Леніна.
    Всього за всю історію існування СРСР звання Героїв Радянського Союзу отримали 12745 чоловік.

    Владислав Смирнов,
    канд. фізико-математичних наук. лютий 2011 р.

    Микола Добролюбов (1836—1861),
    революційний демократ

    Зробивши невеличкий екскурс в історію повернемося в сьогодення.
    Восени 2008 року до чергової річниці визволення міста від фашистських загарбників у Полтаві за участю колишнього міського голови А.Матковського на алеї Слави, що на розі вулиць 23 вересня та Героїв Сталінграда, був урочисто був відкритий (а краще сказати перевідкритий) монумент Героям Радянського Союзу. Дуже гарна ініціатива міської влади вшанувати пам’ять героїв-полтавців, ... може ніхто і не помітив, а може і помітив, так промовчав, але що впадає у вічі?
    Приведу список усіх Героїв Радянського Союзу викарбуваних на монументі: Агєєв В.С., Алексєєв Я.С., Бабак І.І., Бондаренко В.О., Василенко Ф.О., Васько О.Ф., Вахлаєв О.О., Глущенко Л.П., Єлісєєв Г.С., Кива П.Д., Коростильов О.К., Левченко О.Я., Нездолій К.П., Парахтін Є.Д., Пєтушков О.С., Правденко П.Д., Романченко І.Ю., Тікунов Г.Я., Толкачов М.Ф., Тюркін Д.В., Юрченко П.А., Якушев А.І. (до речі, Анатолій Іванович — єдиний у переліку уродженець міста Полтави: капітаном він отримав звання Героя 23.09.43, після війни повернувся до Полтави, до виходу на пенсію працював начальником міської телеграфно-телефонної станції), видно трохи пізніше було викарбуване ім'я М.І. Мохова - всього 23.
    Мені невідомо хто складав список Героїв на монумент і за якими ознаками відбирався цей список, але виникає декілька запитань владі міста:

  • 1. Чому на монументі не знайшлося місця прізвищам полтавців-уродженців самого міста Полтави (крім А.І. Якушева), котрі удостоєні звання Героїв Радянського Союзу? Вони тут народилися, виросли, отримали освіту, тут могили їхніх предків і родичів...
  • 2. Якщо до списку були включені Герої Радянського Союзу уродженці Полтавської області, то, як витікає з попередньої статті їх повинно бути ген-ген набагато більше (!!!), а разом з урожденцями самої Полтави - всього 180 (!!!). Наприклад, чому не згадали про людину, під керівництвом котрої 23 вересня 1943 року війська Радянської Армії звільняли Полтаву від фашистської нечисті, маршала Радянського Союзу, Героя Радянського Союзу Григорія Івановича Кулика? Чи правда очі коле?



  • 3. До цього списку увійшли Герої не уродженці ні Полтави, ні Полтавської області. Тоді чому до цього списку не включений один з перших Героїв Радянського Союзу Сигизмунд Олександрович Леваневський, котрий у 1930-1934 роках проживав у Полтаві і звідси був відряджений для спасіння екіпажу і пасажирів "Челюскіна". І який 16.04.1934 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, отримавши медаль "Золота Зірка" за № 2, ім’ям якого, до речі, названо одну з вулиць міста і на його честь встановлена меморіальна дошка. Тож він Герой чи не Герой?

  • Можна продовжити список запитань до влади і далі, але навіщо? І що це змінить?
    Залишається лише одна надія, що всеж-таки колись до цього списку будуть внесені відповідні доповнення і справедливі зміни. А, чесно кажучи, краще за все було б зробити тут "Алею героїв". Благо праворуч і ліворуч від монумента є дві порожні алеї.
    Колись, поминаючи загиблих захисників Вітчизни, приказували "Ніхто не забутий, ніщо не забуте". І ще — "Згадаймо всіх, згадаймо кожного!". Може-таки, не всі у Полтаві є Іванами Непам'ятущими?



    Владислав Смирнов, Бояренцев Сергій. лютий 2011 р.


    Сергій Сергійович Волкенштейн,

    генерал-майор
    (отримав звання Героя 29.05.45)
    (Про цього Героя у Полтаві ніщо не нагадує)

    Михайло Мойсеєвич Геращенко,

    лейтенант
    (отримав звання Героя 17.10.43)
    (Іменем Геращенка названо одну з вулиць міста)

    Георгій Васильович Дикун ,

    гвардії майор
    (отримав звання Героя 24.03.45)
    (Про цього Героя у Полтаві ніщо не нагадує)

    Михайло Іванович Кучерявенко,

    генерал-майор
    (отримав звання Героя 22.07.44)
    (Про цього Героя у Полтаві ніщо не нагадує)

    Олександр Сергійович Лютий,

    старший матрос
    (отримав звання Героя 29.05.45 — посмертно)
    (Іменем Лютого названо одну з вулиць міста)

    Віктор Арсентійович Мироненко,

    капітан
    (отримав звання Героя 03.06.44 — посмертно)
    (Іменем Мироненка названо одну з вулиць міста, встановлена меморіальна дошка)

    Володимир Миронович Ніколаєнко,

    лейтенант
    (отримав звання Героя 23.04.44 — посмертно)
    (Іменем Ніколаєнка названо одну з вулиць міста, встановлена меморіальна дошка)

    Микола Михайлович Стадничук,
    ,
    старший лейтенант
    (отримав звання Героя 17.10.43)
    (На честь Стаднічука була встановлена меморіальна дошка)

    Олена (Ляля) Костянтинівна Убийвовк,

    підпільниця
    (отримала звання Героя 08.09.63 — посмертно)
    (Іменем Убийвовк названо одну з вулиць міста, на її честь встановлено пам'ятник)

    Віктор Михайлович Штриголь,

    гвардії підполковник
    (отримав звання Героя 19.03.44)
    (Про цього Героя у Полтаві ніщо не нагадує)

    Олександр Федорович Щербаков,

    гвардії старший лейтенант
    (отримав звання Героя 24.12.43)
    (Про цього Героя у Полтаві ніщо не нагадує)

    Анатолій Іванович Якушев ,

    гвардії майор
    (отримав звання Героя 23.09.44)
    (Про цього Героя у Полтаві ніщо не нагадує)

    Від автора: Щиро дякую автору статті Владиславу Смирнову за допомогу


Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України