"Правдива любов історика до своєї Вітчизни може виявлятися лише в суворій повазі до правди"
    М. Костомаров

  • 13. Володимир.

    Поділені Святославом землі Київської держави не раз уже, певно, й перед тим ділилися й знову збиралися в руках найбільш проворного чи щасливого княжича, і тепер, як не стало Святослава, скоро почалась війна між його синами, чи тими боярами-правителями, що правили їх іменем. Кожний хотів собі загорнути всю спадщину. Пішли між ними війни, а скінчились вони тим, що загорнув усю батьківщину новгородський князь Володимир. Вигнав брата з Києва, а ставши київським князем, позбирав усі українські землі й усі інші, які перед тим до Києва належали, приборкав неслухняні землі, бояр та князів, що не хотіли йому коритись, і прилучив деякі нові дальші землі. Українська держава сягала тоді від гір Карпатських до Кавказу, а на півночі до Волги, до великих озер, що недалеко Петербурга. На місце бояр і намісників Володимир по більших городах по тих землях посадив своїх синів: він мав багато дітей, бо мав багато жінок, і як сини підростали, він посилав їх княжити в різні городи.

    Та він тим не вдоволився. Не раз і перед ним Київську державу збирали докупи київські князі, а потім вона знову розпадалась; так само розпадалась би знову й тепер. Володимирові хотілось зв'язати державу міцніше, зв'язею внутрішньою, добровільною, щоб городи й землі корилися київському князеві не тільки зі страху перед київською дружиною, але щоб бачили свою вигоду, свою користь у тім, аби належати до Київської держави. Для того він старався придобрити собі громаду, добути її любов і ласку. Він не став правити самовільно з своєю дружиною, а закликав на пораду й громадських «старців» — людей старших, поважніших. При різних оказіях розбив великі пири, празники, скликав на них людей з різних городів, приймав тих, хто приходив, годував і напував чим мав. Збирав до себе на двір бідних людей, калік і сиріт і наділяв їх. І з того справді пішла про нього слава скрізь як про князя «ласкавого», прозвали його «ясним сонцем». У нас, на Україні, забувалось це, але в далеких, глухих сторонах північних і досі ще співають різні пісні про «ласкавого князя Володимира», «Володимира — красне сонечко», а починаються звичайно ті пісні тим, як у стольнім (столичнім) городі Києві у того ласкавого князя Володимира був великий пир (бенкет), і там зібралися з різних городів різні люди, забавлялися та хвалилися своїми ділами. От звичайні «заспіви» таких пісень:

    У стольнім було городі у Києві,
    У ласкавого князя Володимира.
    Було пированнячко, почесний пир
    На багацько князів та на боярів,
    Та на всіх тих гостей званих-вибраних,
    Званих-вибраних, на прихожих теж.
    Всі на тім пиру наїдалися,
    Всі на тім пиру напивалися,
    Всі на тім пиру розхвалилися:
    Один хвалиться та добрим конем;
    Інший убранням своїм шовковим;
    Іншії селами та присілками,
    Городами - пригородками.
    Був так день в половині дня.
    Був той пир десь на півпиру —
    Володимир-князь розпотішився,
    По тій гридні ясній він похожує
    Та такі слова він промовлює...

    Але це була тільки одна сторона у Володимировій політиці. Мав він іще й інші плани. Найсильніша, найславніша, найбагатша з усіх держав була тоді грецька, звана Візантією; імператор або цісар візантійський уважався за найславнішого, наймогутнішого володаря, а греки — за народ, найбільше учений, в усяких умілостях, ремеслах і знанні найперший. Володимирові захотілось і свою державу приподобити до Візантії. Він поміг візантійському імператорові, пославши своє військо, як у Візантії побунтувались були деякі воєводи; за це імператор видав за Володимира свою сестру, та й тоді ж, мабуть прислав йому корону й пишні імператорські одежі, в яких Володимир представлений на тих грошах, що він казав зробити в Києві. Тоді ж Володимир охрестивсь і казав хреститись людям в Києві, а потім і по інших городах.

    Християни й перед тим (бували на Україні. Здається, князь Аскольд був хрещений; за Ігоря була церква св. Іллі в Києві, а жінка Ігоря, княгиня Ольга, теж охрестилась по смерті чоловіка й її за те уважали святою. Але тільки вже Володимир заходився коло того, щоб християнська віра розширилась по всіх землях його держави, аби якнайбільше людей хрестилось і цю нову віру приймало. Він виписав з грецьких і болгарських земель багато священиків, єпископів і митрополитів, казав їм учити наших людей і настановляти з них священиків. Почав ставити церкви по городах і по селах, де хрестилися люди; закликав майстрів грецьких і казав їм вимурувати гарні церкви в Києві й по деяких інших містах. Попривозив з грецьких міст ікони, книги, також статуї. Виписав майстрів з Візантії й казав їм бити українські гроші — золоті й срібні — такі, як бились у Візантії. Одним словом, як кажу, старався приподобити свою державу до Візантії в чім лише міг.

    З тим настали великі зміни на Україні і по всіх землях Київської держави. З християнством з Греції та Болгарії прийшли до нас наука, освіта, книги.

    У Болгарії християнство прийнялось на сто літ раніше, були там уже всякі церковні книги, переложені на слов'янську мову, досить подібну до тодішньої нашої, звідти за Володимира пішли книги й до нас, а у нас потім перекладено вже й інші книги з грецької мови. З Болгарії перейняли ми азбуку, письмо слов'янське. Почали у нас читати й списувати книги. Здебільшого були то писання церковні та духовні, але дещо можна було довідатися з них і про світ, про інші краї, про старинні часи. Далі почали складатись у нас свої писання на науку людям, як по-християнськи жити; почали списувати, що чули й знали про старовину, про початки Київської держави та що коли діялося у ній; з таких оповідань, званих літописами, писаних у Києві за Ярослава й по нім, знаємо й ми, що діялось на Україні за тих часів.

    Духовенство, священики почали навчати людей, що гріх сваритись, грабити, убивати; наказували жити по-християнськи, забороняли жити без вінчання, держати по кілька жінок, почали відрізняти дітей шлюбних від нешлюбних. Те саме наказували книги, що читались тепер у нас. Поволі, поволі, але не минало то без послуху. Вже князі не вбивали, не різали так одні одних, без милосердя і сорому, як давніше. Про самого Володимира писали наші книжники, що він дуже змінився потім, як вихрестився. Перед тим був суворий і немилосердний, про різні його вчинки криваві складалися навіть байки всякі, а коли вихрестився, став добросердечним і ласкавим, дбав про убогих і калік, навіть додому велів розвозити всяку страву тим, які не могли прийти на княжий двір по милостиню.

    Дійсно життя мінялося. Знаходилися люди, які кидали світське життя, йшли в ліси, в пустелі, в печери або в монастирі, щоб жити по-християнськи в молитві й пості. Так з'являлися монастирі в різних місцях, а особливо в Києві, де був і найбільший та найславніший з тих монастирів — Печерський. Мало хто розумів тоді, що важніше жити в правді й любові між людьми та устрояти життя і його порядки по-доброму, аніж тікати від життя та на самоті «.спасати свою душу», як говорилось. Життя, ледве помазане християнською наукою, здавалось новим християнам таким грішним, що вони вважали сливе неможливим жити в нім «по-божому».

    Задля державного життя заведення християнства мало ту вагу, що ця нова віра заводилась від князя, від правительства, і духовенство дивилось на правительство, як на свою поміч і охорону, стояло по стороні князів, навчало людей коритись князеві й шанувати його. Тому ота нова церква, освіта, наука зв’язували сильною внутрішньою зв'язею землі Київської держави; через них всі землі тягнули до Києва, як до найбільшого огнища тої нової віри, церкви, науки. Тому то так дуже займався християнством Володимир, давав йому всяку поміч і опіку.

    З тих усіх причин панування Володимира мало дуже велике значення в історії нашого народу. Він правив довго: в Києві просидів 35 літ і мав час допильнувати нових порядків, котрі заводив. Церква признала його святим за те, що він зробив для християнства. В історії він зветься Великим за велику вагу його правління.
    Помер він у 1015 році.


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України