"Правдива любов історика до своєї Вітчизни може виявлятися лише в суворій повазі до правди"
    М. Костомаров

  • 14. Ярослав.

    Після смерті Володимира пішла війна між його синами, подібно як була після Святослава. Ще за життя Володимира збунтувався його син Ярослав, що сидів у Новгороді, і не схотів грошей батькові присилати. Коли ж батько вмер, а син його Святополк почав побивати та виганяти братів з їх волостей, забираючи їх собі, повстав Ярослав на Святополка і воювався з ним, поки не вигнав з Києва і згодом сливе всю батьківщину зібрав у своїх руках.

    Коло того ж саме часу сталися ще інші події, які дуже скріпили його державу. На полудні зломилася сила печенізька, на заході польська. Печеніги дуже докучали Руси, навіть і самому Києву, розганяли людей тутешніх і сам Київ не раз бував від них у великім страху. Але на них натисли зі сходу інші орди турецькі: торки, а за ними половці, і під їх натиском печеніги не могли вдержатися. Остання велика битва під Києвом скінчилася погромом печенігів на тім місці, де потім Ярослав заложив новий Київ (де тепер Золоті ворота, св. Софія й ін.). Потім печеніги рушили на Дунай і за Дунай і зникли з наших степів, а на їх місце розложилися торки, а потім половці. Маючи більше спокою з полудня, Ярослав міг подбати про західні границі. Там у другій половині X віку зложилася була сильна держава Польська і, не вдоволюючись зібранням самих польських земель, силкувалася захопити пограничні українські й мішані польсько-українські землі. Вже Володимир воювався за це з князем польським Болеславом Хоробрим, а за тої усобиці, що піднялася по смерті Володимира, Болеслав, помагаючи Святополкові, захопив західне українське пограниччя.

    Поборовши Святополка, Ярослав зараз заходився вернути собі ці землі. Обставини тим часом перемінилися: Болеслав умер (1025), і в Польщі піднялася усобиця, як на Руси по Володимирі, тільки ще більш тяжка й затяжна. Ярослав мав змогу не тільки вернути собі те, що забрав був Болеслав, але й попустошити Польщу й обловитися здобиччю й невільниками. В Польщі зчинилося велике замішання, народ виганяв князів і духовенство, нищив християнство. Десь аж коло р. 1039 внук Болеслава вернувся до Польщі й почав поволі заводити лад. Він при тім звернувся до помочі Німеччини й Ярослава. Ярослав справді взяв його в свою опіку, видав за нього доньку, кілька" разів помагав йому військом на різних ватажків польських, що не хотіли коритися Казимирові. Польща тоді здавалася такою розбитою, що Ярославу невдогад було, що це він сам ставить на ноги небезпечного ворога.

    Ярослав чув тоді себе надто сильним і могутнім і, мабуть, не думав, що обставини можуть з часом знов обернутися. Зібравши майже всі землі батьківські (крім Полоцької землі), а може дещо й причинивши до них по пограниччях, він став одним з найсильніших володарів тодішньої Європи і стояв у близьких і союзних зносинах з різними сучасними володарями. Насамперед тісні зв'язки в'язали його зі скандинавським світом, з варязькими краями, до котрих раз у раз звертався він по поміч у трудних хвилях і приводив на Русь варязькі полки. Сам він був жонатий з донькою шведського короля, що по-християнському звалася Іриною. Норвезький королевич Гаральд Сміливий, звісний вояка, що потім був королем норвезьким, довго пробував на Руси й оженився з донькою Ярослава. Шведська повість про нього оповідає, нібито Ярослав на сватання Гаральдове сказав, що такий королевич, як він, без земель і без скарбів, мусить чимось прославити себе, аби цей шлюб не здавався нерівним. Гаральд пустився у світ, шукаючи слави, і в цих подорожах зложив пісню про Ярославну: описував свої подвиги, славу, всякі прикмети і на закінчення кожної пісні повторяв: - А проте руська дівчина в золотому намисті мене не хоче!

    Таких варязьких вояк багато було тоді на Руси, це був останній їх приплив, і під впливом його та пам'яті про давнішні приходи варягів зложилося те оповідання про варязький початок руських князів і самого імені Руси, що вийшло від варягів.

    Інша донька Ярослава видана була у Францію, за французького короля Генріха; вона пережила свого чоловіка (це була друга його жінка), жила потім при сині своїм, королі Филипі, брала участь у державних справах, і на однім документі зістався її підпис власноручний, нашими буквами тут подаємо — Ана рьина, себто Анна королева.

    Споріднений був київський княжий рід також з багатьма німецькими княжими домами; з угорським і з візантійським. З Візантією були весь час дуже живі зносини, оце раптом вийшла сварка. Грецький письменник каже, що якогось руського купця вбито в Царгороді. Мабуть, Ярослав задумав з тої нагоди пострашити греків і добути для торгівлі різні пільги, як за давніх часів.

    Послав сина свого Володимира з великим військом варязьким і домашнім морем на Царгород. Але похід не вдався, греки своїм огнем попалили багато Володимирових кораблів, і він завернувся, а згодом відновлено знову приязні зносини з Царгородом. Це був останній похід Руси на Царгород.

    Важніше, одначе, значення мало панування Ярослава у внутрішнім життю України. Його панування було продовженням того напряму, який зазначив Володимир у другій половині своєї діяльності, і те, чому Володимир клав лише початки, в часах Ярослава розвинулося вже повним цвітом і дало йому славу і пам'ять у пізніших поколінь. Він дбав далі про поширення християнської віри, про справу церкви, розповсюдження освіти і культури візантійської, будував багаті церкви й інші будови. На місці славної побіди над печенігами заложив нове місто київське; обгородив його валами й укріпленнями і поставив тут муровану браму, з церквою Благовіщення зверху, побитою золоченою бляхою — тому й звалися «Золоті ворота». У цім новім городі поставив він, по тодішньому звичаю, монастирі в ім'я св. Георгія й Ірини (хрещене ім'я Георгія мав Ярослав, а його жінка — Ірина). Розпочав величну будову нової кафедральної церкви св. Софії, що лишилася величавою пам'яткою його часів. Будували її й прикрашали грецькі майстри. Олтар і головна баня були прикрашені мозаїчними образами, «мусією», як її називали; інші частини церкви розписані фарбами; багато того зісталося й до наших часів, хоч і невдало поправлено при останнім одновленню собору в середині XIX віку. Цей собор служить найбільшою пам'яткою чисто візантійської штуки на Україні. Пізніші церкви, які маємо в Києві й по інших містах, будувалися й прикрашалися переважно вже нашими місцевими майстрами, учениками грецькими. Вони для нас через це навіть цікавіші, бо це робота наших майстрів; тільки, на жаль, ці церкви не заховалися так добре, як Софійський собор, що зістався цілий і зверху, і здебільшого всередині.

    Про заходи Ярослава коло поширення віри київський літописець так пише: «При нім віра християнська почала на Руси плодитися й розширятися, почали множитися ченці, й монастирі стали з'являтися. Ярослав кохався в уставах церковних, любив дуже попів, а особливо ченців, і до книг прикладався, часто читав вдень і вночі; зібрав багато писарів і перекладав книги з грецької на слов'янську мову і так списано багато книг і зібрано вірним на науку. Отак як один чоловік землі пооре, а другий ,посіє, а інші жнуть і споживають у достатку — так було і з Ярославом: батько його Володимир зорав землю і зробив її м'якою — хрещенням просвітив; Ярослав засіяв книжними словами серця вірних людей, а ми пожинаємо, користаючи з книжної науки».

    Інший літопис оповідає, що Ярослав, приїхавши до Новгорода, зібрав з-поміж дітей старост і священиків триста душ і звелів їх «учити книгам». Подібне діялося мабуть по всіх більших тодішніх містах.

    Книжна наука, що почалася за Володимира, вже давала за Ярослава свої наслідки. За його часів уже були письменники, які вміли складати різні поучення так гарно, як уміли найкращі письменники грецькі: такий був священик Іларіон, потім настановлений митрополитом Київським. За Ярослава ж починається найдавніший літопис київський, який маємо. Він розповідає про початок Київської держави і перших київських князів, — те, що оповідали про них у Києві. І кілька разів потім перероблювано й додавано новіші події, в такім доповненім виді його маємо.

    З Ярославових же часів веде свій початок той славний Київський Печерський монастир, що на довгі часи став найбільшим огнищем християнського життя і церковної освіти для України і середніх земель. У старих печерах, викопаних у глині, що зістались ще з кам'яної доби, стали оселятись люди, що шукали тут спокою і самітності для чистого християнського життя. Приходив сюди на молитву той славний Іларіон, поки не взяли його на митрополію. Потім в його оселивсь Антоні й, християнський подвижник, що ходив аж на Афонську гору, де були найславніші монастирі грецькі, й там постригся в ченці. Коло нього стали збиратись люди, що бажали бути ченцями і поставили собі церкву між тими печерами. Так постав Печерський монастир. Лад і порядок дав тому один з Антонієвих учеників, Теодосій, уже за Ярославових синів.

    У життю громадянськім з Ярославом зв'язувана пам'ять про впорядкування управи і суду, законів і права. З іменем Ярослава заховалася дуже цікава такса: що саме мають право жадати для себе від людності княжі урядники, виїжджаючи кудись на волость. Такса ця, очевидно, мала на меті оборонити людність від здирств княжих урядників; є ще й інші подібні розпорядження його. Іменем же Ярослава надписується й ціла так звана «Руська Правда», збірка наших давніх законів. Одначе направду до його часів може належати тільки перша частина цеї збірки, де обмежується право помсти і уставляються грошові кари за убивство або скалічення. І навіть ця збірка зроблена не самим Ярославом, а списав її якийсь чоловік на основі тодішніх судових порядків. Але в тім, що цю збірку прив'язувано до Ярослава, бачимо пам'ять про його законодатну діяльність та заходи коло кращого порядку в управі й суді. Мусили вони бути справді значні — а крім того, ще й становище Ярослава, як предка пізнішої княжої династії, мусило багато заважити на те, що його часи, його закони, його порядки зісталися на цілі століття потім взірцем, правилом, основою для всяких розпоряджень, а все його князювання — світлою і щасливою добою супроти пізніших бід, які впали на Україну потім.


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України