"Правдива любов історика до своєї Вітчизни може виявлятися лише в суворій повазі до правди"
    М. Костомаров

  • 2. Передісторичне життя.

    Півтори або дві з половиною тисячі літ це, як на життя одної людини, час дуже довгий. Але як порівняти взагалі з людським життям, підколи почали жити люди на землі чи в наших таки сторонах —це час дуже короткий. Почалось життя людське так давно, що його не тільки в сотні або тисячі років, але і в сотню тисяч літ не вбереш. Трудно його взагалі в наш звичайний рахунок взяти, можна тільки сказати, що дуже й дуже воно давнє, так що проти нього наші дні тисячі літ історичного життя — це свіжа минувщина проти давньої старовини. Одні рахують людське життя на землі на 500 тисяч літ, інші — на мільйон, и таки, кажу, того на наш рахунок не можна добре перевести. І то все часи передісторичні: з них не зосталося ніяких писаних звісток, і про те, як жилось тоді людям, можна зміркувати по різних слідах людського життя, що знаходяться припадком; різні вироби людські, інструмент, посуд, вугілля від вогнищ, сліди житла людського, їжі (кістки й відпадки всякі), та по інших останках давнього життя.

    Про дещо можна зміркувати з тих давніх звичаїв, які ще тепер між людьми держаться або описуються в старих книгах; такі звичаї живуть часом несказанно довго: вже люди й не знають, для чого вони саме так роблять, кажуть тільки, що «так годиться», що так їх батьки робили, то й вони роблять.

    Потім можна не одно дорозумітися з самої мови — звідки те або се слово взялося. Наприклад, слово «руда» значить тепер породу камінну з металевою примішкою, але саме це слово значить властиво мідь, а це через те, що мідь люди знали з усіх металів найперше. Або, наприклад, в давніх часах у нас слово «скот» значило гроші, маєток, тому що за давніх часів людське багатство було в худобі, і за худобу все міняли або купували.

    Нарешті, немало можна зрозуміти й виміркувати з життя і порядків тих народів, які припізнились у своїм розвою й звуться неправильно некультурними або дикими Декотрі з них дожили до наших часів у такім стані, як предки наші жили кілька тисяч літ тому: не мають знаряддя металічного, не знають ніякого посуду, не сіють збіжжя. Придивляючись до того життя, можна не одно зміркувати, як виглядало колишнє життя чи у нас, чи у інших культурних народів.

    От помічаючи та розбираючи те все, наука вийшла далеко за межі писаних звісток, поза границю історичних часів в глибини передісторичні. Вже вона може досить докладно, хоч і здебільшого тільки, сказати, як розвивалося людське життя тому десять, двадцять, тридцять тисяч літ. Знаючи, як взагалі йшло людське життя, можемо міркувати, як жилось в наших краях в тій чи іншій добі, як жили й господарили наші предки, як ще не знали ні заліза, ні інших металів, як ще не вміли сіяти хліба, як не мали домашньої худоби, яку біду терпіли вони тоді і як поволі доходили кращого і легшого життя. Минувшину нашого краю найкраще оповідає нам сама земля. Буває часом, де ріка глибоко вріжеться у високий берег і відкриє стрімку кручу, — цікаві речі можна побачити на такім урвищу, і хто вміє розуміти їх, як по книзі прочитає по них історію землі і того життя, що на ній розвивалось і миналось.

    На самім верху побачить він чорну землю від перегною трави і всякої рослини, часом і якісь сліди людського життя, якісь загублені речі. Це найновіший шар, званий у науці «наносом» (алювієм). Під ним шар жовтої глини, глею або льосу, як її звуть по-ученому; буває часом і кілька шарів різної глини, розділених між собою верствами піску або каміння. Це так звані «розмивні», дилювіальні верстви, що утворилися з каміння через звітрення і розмивання їх великими водами сніжними та дощовими. В таких верствах часом доведеться побачити великі кістки, зуби й інші останки давніх звірів або вугілля, кремінці та кістки, оброблені рукою чоловіка. Під тим лежать шари вапнистого каміння, легкого, губковатого, з різними черепашками в нім, що утворилися в неглибокій воді, солодкій чи солоній. Це так звані верстви третичні. Далі часом покажеться чиста крейда — рештки давнього глибокого моря, рябі рухляки, а ще далі — верства камінного вугілля. На останку ж, на споді, 0уде мертвий твердий камінь, виплавлений вогнем ще з тих часів, як земля була гаряча і застигла зверху, вкриваючись твердою камінною корою.

    По цих різних верствах каміння, глини, піску, по різних рештках рослин і звірят учений скаже, чи було тоді на цім місці море чи суша; покаже, які рослини росли і які звірі водились, як виглядали й чим живилися. Великі зміни переходила кожна сторона. Де тепер сухий степ, там хвилювало колись глибоке море, водилися різні морські живини; потім, як дно підіймалося, вода спливала, а від останків різних живин, що колись жили в морі, лишилися купи кісток, черепашок, які збивалися з часом у верству каміння-вапняка. їх зносив намул або порох вітрів, наростав цілими шарами погній від усяких рослин та живин, і з того творилася чорна земля.

    З тих останків можна знати, що тоді, як починалося людське життя на землі, море спливало з наших сторін. Давніше воно покривало майже цілу Україну, а під кінець третичної доби вже мало що виступало за теперішні береги моря Чорного, Азовського і Каспійського. Ці три моря були одним морем, як ще й тепер знати по великих млаках (солончаках) між Азовським і Каспійським морями та інших слідах. Гори Карпатські, Кримські, Кавказькі підіймалися поволі над рівниною, і так на початку ділювіальної доби вигляд нашого краю вже значно наблизився до теперішнього. Але мав він іще перебути одну переміну, яка сильно відбилась на його життю і вигляді, і були то льодові часи.


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України