"Правдива любов історика до своєї Вітчизни може виявлятися лише в суворій повазі до правди"
    М. Костомаров

  • 6. Грецькі колонії і степові народи на Україні.

    Починаючи тому років дві з половиною тисячі і трохи раніше на чорноморськім побережжі стали осідати греки, що виходили сюди з різних своїх городів, тікаючи від усобиць і війн, шукаючи спокою та прожитку в цих сторонах. Сюди вже давніше приїздили торгувати їх земляки, привозячи різний крам з своїх країв та вимінюючи на всяку всячину в наших сторонах, а з часом осідали тут і на мешкання. Так з'явилися грецькі городи-колонії на нашім побережжі, з котрих найславніша була Ольвія на лимані Дніпра. Осідаючи на нашім побережжі, заводили вони всяке господарство, сіяли збіжжя, садили виногради і ловили рибу, а заразом вели й торгівлю з сусідніми народами, які тут мешкали. Продавали їм грецьке вино і оливу, грецькі матерії й різні убори, чудові вироби з золота і срібла, прегарну грецьку посуду, розписану різними малюнками. А за це діставали від них збіжжя і шкури, хутра різні й інші товари їх краю, а особливо людей, невільників, і відвозили це на продаж у свої грецькі сторони.

    Грецькі купці їздили з своїми товарами далеко в глибину краю, і різні грецькі вироби заходили далеко на північ; в Київщині, в Полтавщині, в Харківщині можна побачити в старих могилах гроші цих чорноморських городів, грецьку глиняну посуду від вина й оливи, грецькі вази і різні вироби з золота й срібла роботи грецьких майстрів. З тими товарами йшло в наші сторони н різне майстерство грецьке. Народи, що жили тут, набиралися разом з товарами і різних відомостей та умілостей від греків, великих майстрів тодішнього світу, а навіть переймали грецькі звичаї та обичаї. Грецький письменник, що побував сам в Ольвії, оповідає таку історію одного скитського царя. Його мати була родом з грецького міста, навчила сина грецької мови й письма, і, ставши царем, він любив дуже грецьке життя, часто їздив до Ольвії, і там, лишивши своїх людей на передмістю, сам з греками жив як грек, брав участь в їх усяких ділах, а потім вертався знову до скитів. Поставив навіть собі в Ольвії двір і мав там жінку, все потайки від своїх людей. Та вони кінець кінцем довідались про це, підглянули, як він святкував з греками разом, збунтувались, настановили собі царем його брата, а його самого, добувши, вбили за те, що відцурався своїх звичаїв.

    Але інші племена таки цілі переходили на грецькі обичаї, мішалися з греками, переймали їх віру і звичаї. Так ширилися через греків різні новини, умілості, різні знання по наших сторонах довгі століття, поки стояли ці грецькі городи. А коли вони, шукаючи захисту від різних диких народів, піддались під владу великого Риму, що тоді панував над усім побережжям Середземного моря, тоді стали мере;» грецькі городи чорноморські поширюватися також шипиш і вироби римські, аж доки не впали ці чорноморські городи від походів різних войовничих народів, що посунулись сюди.

    Греки нам прислужилися ще й тим, що від них маємо звістки про народи, які жили тоді в наших чорноморських степах. Давніших жителів нашого Чорномор'я звали вони кіммерійцями, але в тих часах ще дуже мало знали і про наші сторони, і про їх людність, і славна грецька поема «Одіссея» описує наші сторони, як країну вічного морозу й туману:

    Там кімерці живуть, і їх місто і ціле їх царство
    Хмарами вкутане вічно й туманом, бо яснеє сонце
    Не поглядає на той край гарячим промінням ніколи.

    У другій грецькій поемі «Іліаді» є згадка про кочовників наших степів, що живляться кобилячим молоком і живуть в убожестві й правді:

    славних кобилодоїльців,
    Молокоїдів убогих, найсправедливіших між людьми.

    Потім у пізніших письменників маємо вже докладніші звістки про тих степовиків.

    Були то різні племена іранського роду, як теперішні перси; частина їх зісталася в чорноморських і кавказьких степах, а з Азії прибували ще нові, бо звідти почали тиснутись до Туркестану турецькі народи з північної Азії. Одні з тих степових племен були більш хазяйновиті, сіяли збіжжя і з того живились. Інші були чисті кочівники, що ходили з своїми стадами худоби, їли м'ясо, молоко кобиляче і сир; жили в кибитках як теперішні калмики або ногайці. Тоді, як греки розселялись на нашім Чорномор'ю, старшувала над цими племенами орда скитів, і від неї всі ці степові племена звалися теж скитами. Потім вона ослабла і гору взяли інші орди савроматів, або сарматів, і по їх імені степові племена звалися сарматами.

    Ці головні орди, котрі старшували в степах, звичайно були дикі і войовничі, тим і підбивали собі інших; підвласні ж були більш хазяйновиті, покірні, тому піддавалися тим дикунам. Про суворі воєнні звичаї скитської орди, що панувала в степах у V віці перед Христом, багато оповідають грецькі письменники, наслухавшися про неї оповідань від чорноморських греків, які вони дикі і нелюдські були не тільки до чужих, а й до своїх, яку силу людей різали при святах або на похоронах царських.

    Але поруч із такими дикими та нелюдськими поведінками тих степовиків були у них, розуміється, і гарні звичаї. Так славилося скитське побратимство, вірність скитських приятелів, як потім наших козацьких. У таких войовничих і диких часах велике діло було мати такого побратима. Знайшовши чоловіка вірного і відважного, справляв з ним обряд побратимства: в чашу з вином капали вони трохи крові з своїх рук, окунали в то свою зброю і потім пили з тої чаші, взявшися разом; по цім вважалися вже ріднішими, ніж брати.

    Один грецький письменник позбирав різні історії про тих скитських побратимів. Він оповідає, як один бідний скит сватав царську доньку, і коли всі женихи вихваляли свої багацтва, він похвалився, що не має стад і кибиток, але має зате двох дуже вірних побратимів; ті посміялися з нього і віддали царівну за іншого жениха, що мав золоті чаші, багато возів і великі стада — «поставили вище, каже, худобу і непотрібні чаші та тяжкі вози, як добрих людей». Але ці докачали, що хороші побратими дорожчі від того всього, бо викрали своєму побратимові царівну, а її жениха і брата вбили.

    Оповідає ще він про одного побратима, як той дав вибрати собі око, щоб визволити з неволі свого приятеля, і про іншого, що, бувши разом з своєю сім'єю і з раненим побратимом в одній хаті, як та загорілася, лишив жінку і дітей, а став рятувати товариша; жінка ледве вискочила, а одна дитина згоріла, та скит тим не журився: дітей, каже, ще можу мати, та й не знати ще, що з них буде, а такого другого побратима, як цей товариш, що стільки разів показував мені свою любов, не знати, чи знайшов би я.


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України