"Правдива любов історика до своєї Вітчизни може виявлятися лише в суворій повазі до правди"
    М. Костомаров

  • 49. Руїна.

    На правім боці Дніпра Дорошенко настав гетьманом у 1665 р., по тім, як перемінилось кілька гетьманів незначних і невдатних. Дорошенко був не такий. Був це чоловік високого духу, великого завзяття, перейнятий гадкою про визволення України. У війську його знали й поважали. Був він внуком славного гетьмана Михайла Дорошенка, полковником був уже за старого Хмельницького. Булаву прийняв із рук ханських. Думка його була, видно, така, щоб, користаючи з помочі хана й султана турецького, прикладом Хмельницького, відбитися від Польщі й змусити Москву, щоб вона не мішалась до українських справ, щоб Україна була незалежна і нейтральна між Москвою, Польщею й Туреччиною. За поміччю татар Дорошенко повиганяв польське військо з Київщини й Бессарабщини. З султаном уложив згоду: султан прийняв Україну під свою зверхність і обіцяв помогти визволитись їй цілій до Сяну й Перемишля на заході, до Німана на півночі, до Путивля на сході. Тоді ото Брюховецький закликав Дорошенка, аби йшов Москву воювати, всі люди з лівобічної України пристали до нього, а Брюховецького вбили за його невірність. Московське військо вийшло з України — тільки в Києві та Чернігові зістались московські залоги. Дорошенко став гетьманом обох сторін Дніпра й сподівався, що тепер Москва згодиться на те, чого він хотів — Україні забезпечити свободу.

    Але під той час сталася Дорошенкові в його сім'ї пригода, і він, покинувши військо, спішно поїхав до Чигирина. Московські воєводи скористалися з цього й почали свою роботу між українцями. Різні люди стали говорити, що краще таки Москви триматись, аби тільки свободу попустила Україні. Полковника Многогрішного, котрого Дорошенко замість себе лишив, вони проголосили гетьманом. Але й Многогрішний того ж від Москви допевнявся, що й Дорошенко — аби вона в українські справи не втручалась. Московські бояри стали водити та пробувати, котрий поступить зі свого, Дорошенко чи Многогрішний. Многогрішний був слабший і пристав на московські бажання. Тільки недовго гетьманував, бо його старшина не любила і скинула, а собі нового гетьмана вибрала — Самойловича, Поповича за прізвиськом.

    Дорошенко тим часом накликав турків, аби йшли та помогли йому Україну визволити — усю, де лиш живе український народ, від Перемишля аж до Путивля — так йому турки обіцяли. Дорошенка тоді держалася Київщина, полуднева Полтавщина й Запорожжя. На Запорожжі тоді верховодив Сірко, славний лицар — він Москві дуже протививсь, особливо відколи на Сибіру побував, боярами засланий без вини й права. Але як люди довідалися, що Дорошенко піддавсь туркові, багато людей від нього відкинулись. Бо люди турків боялись і ненавиділи як бусурменів, татарських братів, і з Київщини багато людей стало тікати за Дніпро. В 1672 р. прийшли турки Дорошенкові в поміч, вигнали поляків з Київщини, Брацлавщини й Поділля, й видали ці землі Дорошенкові. Але цей похід турецький ще більше настрашив тутешніх людей. Особливо то їх гнівило й страшило, що турки малих хлопців забирали, турчили їх і в турецьке військо потім записували. Тому люди тікали від Дорошенка.

    Дорошенко переговорював з Москвою, що піддався б їй, якби вона його хоч на самім правім березі гетьманом лишала і в тутешні справи не мішалась. Але Самойлович відмовляв московських бояр від того, тому то боявся Дорошенка. Та й Польща не приставала на щоб правобічна Україна була під Дорошенком, І протестувалась перед Москвою, а Москва недовго перед тим, в 1667 р., таку угоду з Польщею зробила, що, І Києва самого, вся Україна на правім боці Дніпра ч. залишається Польщі, тільки лівобічна під Москвою має І Дуже українці за це на Москву тоді жалувалися, що вона Україною з Польщею поділилась — проти умови з Богданом Хмельницьким. І це правда, що якби Москва схотіла була Україну при її свободі держати, то Україна ціла б Москви трималась, і не прийшлося б їй з Польщею ділитись.

    Так розбилися Дорошенкові плани. Ще кілька років держався він на правім боці, в Чигирині. Завзятий козак був, не хотів піддатися Москві. Все думав якось викрутитись та тої свободи дійти. Але вже мало що не всі його покинули, зневірившись в його планах. Народ утомився від тих вічних воєн і руїн; цілих двадцять літ уже, і більше навіть, ішла сливе постійна війна: то польське військо наступало, то московське, то Орда крутилася й брала в неволю, то свої гетьмани й ватажки воювались, людей під свій реймент (владу) приводили, а котрі другого тримались, тих для постраху рубали та палили. Чиста руїна настала — так цей час і прозвавсь руїною, а ще як почали навідуватися турки, зовсім усяка надія у людей пропала, що буде якийсь лад. Мандрували за Дніпро, цілими селами — почалось це ще від Хмельниччини, як не вдалося велике повстання, та закінчилося «королівською ласкою» під Зборовом; з 1660—61 років пішло ще більше, а тепер дійшло до краю.

    Даремно Дорошенко спиняв, ставив на перевозах своїх козаків, щоб не пускали цих пересельців за Дніпро, посилав своїх сердюків, щоб вони розбивали їх валки, аби відстрашити інших, — нічого не помагало.

    Коли Самойлович пішов з московським військом на Дорошенка за Дніпро, тутешні полки відступили від Дорошенка й піддались Самойловичу, але побачивши, що взяти в свою оборону тутешню країну він не може, люди ще більше пустились переселятися за Дніпро. Дорошенко зіставсь у Чигирині сам один зі своїми сердюками, і як Самойлович прийшов знову в 1676 р. з московським військом під самий Чигирин, — піддавсь йому Дорошенко. Хотів у спокою свою старість дожити, коли не вдалось те, що він думав — Україну визволити, цілу докупи злучити й над нею гетьманувати. Але Москва казала йому в московські краї їхати, а там він і вмер:

    Мов орел той приборканий
    Без крил та без волі,
    Знеміг славний Дорошенко,
    Сидячи в неволі,
    Та й умер з нудьги.
    Остило Волочить кайдани.
    І забули на Вкраїні
    Славного гетьмана.
    Забули тоді, а тепер спом'янули за його завзяття!


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України