"Правдива любов історика до своєї Вітчизни може виявлятися лише в суворій повазі до правди"
    М. Костомаров

  • 52. Поневолення народу в Гетьманщині.

    Недурно люди таким недобрим духом дихали на Самойловича та Мазепу. Те, чого вони боялись іще за Виговського та Хмельниченка — що старшина хоче в панів переробитись, а людей собі в кріпацтво підгорнуть, те самим ділом тепер стало. Часи Самойловича та Мазепи — разом сорок літ, це був той час, коли, маючи спокій від ворогів і поміч московську за собою, старшина козацька на лівобічній Україні загорнула собі землю й зв'язала людей різними обов'язками та панщиною, так, як колись польські пани.

    Бо то треба знати: як за Богдана Хмельницького вигнано панів з України, то були всі люди вільні; тільки дещо трохи підданства лишилося на землях монастирських та владиків православних. Заможніші люди писалися в козаки й мали служити військову службу, а інші — в селяни — мали давати податок до скарбу військового. Землі було багато вільної, так що хто хотів, займав її, скільки мав сил обробляти, собі під господарство, а багато землі зіставалося за громадами спільної і нерозділеної. Та вже й тоді заможніші люди, особливо старшина, позаймала собі значніші частки землі. Потім люди далі приходили з-за Дніпра, але вже для них землі вільної не було. Багато присідалось до заможніших козаків, що мали більше землі, а інші просились до старшини, сідали на її займанщинах, брали від неї допомогу на загосподарення, а за те мали давати данину, чи в роботі помагати своєму панові. Тої старшини, панів домородних множилося все більше, і охоти до землі та підданих у неї прибувало, як вона бачила, що з того дохід іде. Розхапувала ґрунти громадські або такі, що належалися до урядів. Ці землі звалися рангові, приписані до рангу і уряду, тобто, приміром, з такого села доходи мали йти на полковника чернігівського, хто на тім уряді (рангу) був, а котрийсь полковник забирав те село на вічність собі й своїм дітям і випрошував собі потвердження гетьманське або царське.

    Інші, особливо котрі високих урядів не мали, купували землю у козаків та селян. Та тільки говорилося, що купували, а властиво відбирали або змушували віддавати за дурничку під скрутну хвилю. Козацьких ґрунтів властиво не вільно було купувати, тому полковники та сотники переписували козаків у селян і купували чи забирали їх ґрунти, а ті безземельні селяни чи козаки вважалися, що сидять на панських землях, як панські піддані.

    Спочатку ті піддані тільки щось небагато помагали в господарстві своєму панові. А далі, вже з Мазепиних часів, бачимо й панщину, і осип вівсом чималий давали, а далі — більше, так хоч би в Польщі або Московщині.

    Так ото не минуло сто літ від Хмельниччини, а вже на Україні тільки козаки та міщани ще були свобідні, а селяни — то всі в підданстві. І земля, крім козацьких та церковних ґрунтів, вся за панами була — за тими новими панами з своєї таки козацької старшини, «дуками-срібляниками», як їх дума називала. Тільки все те ще не було міцне. Ще пам'ятали люди недавні часи — звідки ті маєтки пішли і звідки ті пани взялись. І селяни ще своїх прав доходили. Вільно також було їм переходити від одного пана до другого і тому не можна було їх обтяжати так дуже.

    Кріпкі та певні стали ті маєтки аж тоді, як ті пани-старшини подіставали грамоти царські на ті землі і на селян, котрих усякою неправдою загарбали, — або й на ті землі та селян, котрих ще не встигли загарбати. Діставали вони ті грамоти, мовляв, за свої «заслуги», а заслуги їх були в тім, що ті пани-старшини прав українських не обороняли, ні в чім Москві не перешкоджали. Так за ті «заслуги» загарбали вони землі й людей.

    Розуміється, ця нова панщина страшенно бентежила селянство, що ще в свіжій пам'яті мало часи безпанські, як собі на вільній землі господарило.

    Ой горе нам, не Гетьманщина —
    Надокучила вража панщина,
    Що ходячи поїси, сидячи виспишся!
    Як на панщину йду — торбу хліба несу,
    А з панщини йду — ані кришечки,
    Обливають мене дрібні слізочки...

    — як співається в пісні.

    Гірка злоба підіймалася в :нім на цю старшину, що так хитро й швидко вміла взяти його в свої лабети. Особливим гнівом дихали люди на гетьмана Мазепу, підозріваючи, що то він, як шляхтич і «поляк», як його прозвали, напосівся завести на Україні польські панські порядки. З великою підозрілістю ставилися до всіх вчинків його і старшини; навпаки, не підозрівали в тім руки московського правительства і навіть готові були вірити, що все це діється проти його волі. З особливою теж симпатією зверталися до вождів правобічної козаччини, особливо до Палія, величаючи його, як вірного представника свободолюбної і вільної козаччини в протиставленню до Мазепи.

    Мазепа і старшина чи не розуміли ваги цього, чи не вміли цьому запобігти.

    Зайнявши місце польської шляхти, козацька старшина вважала себе за панську верству, що має стати на місце шляхти. Старшинські роди приймають герби шляхетські, винаходять або й видумують собі родоводи від різних шляхетських родів. За недостачею власних збірників законів, які б порядкували новий лад, вони по судах і урядах міських і козацьких уживають старі збірники законів — Литовський статут і Магдебурзьке німецьке право міське, і з них старі поняття про права панські, властительські починають всякати в нові відносини, точать самі підстави нового ладу та заводять його поволі на старі панські дороги. На підставі тих старих законів серед старшини росли й скріплялися права на землю, права на селянський, не козацький люд — і вона думала, що поступає по праву. Знаючи народні жалі і недовір'я, вони не звірялися навіть на козаків і побіч козацьких полків заводили собі полки наємні з усякої наволочі — так званих сердюків, компанейців, просили також московського війська на Україні. Але не робили нічого, щоб знищити причини народного невдоволення і їх відчуження від народу й простого козацтва все збільшувалося. А це з часом відбилося дуже тяжко на них, — коли їм прийшлося стрінутися з московським правительством, за керуванням котрого так довго і спокійно плили.


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України