"Правдива любов історика до своєї Вітчизни може виявлятися лише в суворій повазі до правди"
    М. Костомаров

  • 74. Революція і визволення України.

    Саме в Шевченківські дні 1917 р. стались великі військові рухи в Петербурзі, які стали початком російської революції — принесли визволення народам Росії, в тім і Україні. Як оповідають, початок тому дала українська агітація між солдатами-українцями в учебній команді одного із запасних гвардійських полків. Полки, що стояли в Петербурзі, віддали себе в розпорядження державної Думи, яка взяла кермо в свої руки. Відставила царя й організувала «Временне правительство» з людей опозиційного напряму (на перший план з них виступив Керенський і скоро став властивим керманичем правительства). На першу вість про те, що царське правління впало, українці, що жадібно весь час слідили за його ослабленням, зараз покористувались новою свободою, щоб вивести на світ свої потайні організації, відновити товариства, видання, газети. Нелегко це було — бо видавниче діло взагалі прийшло до великого розстрою за час війни, а українське таки й зовсім убите було ще тими всіма заборонами та утисками. Проте зголоднівши за національним життям за ці роки руїни, українське громадянство запопадливо поборювало всі труднощі й енергійно організувалось, будило національну свідомість і агітувало за національними домаганнями.

    Стара політична українська організація, що носила назву «Товариства Українських Поступовців» (ТУП) і підтримувала організацію й зв'язь в українськім громадянстві під час останнього лихоліття, вийшла зі свого потаємного існування й узяла на себе початок заснування політичного всеукраїнського об'єднання. В перших днях революції в Києві за її приводом зав'язалась Українська Центральна Рада, що поповнилася представниками партій та груп, і взяла на себе роль центрального органу для об'єднання політичної діяльності українського громадянства. Метою її вона поставила здійснення домагання, винесеного ще кирило-мефодіївцями і потім незмінно підтримуваного політичними українськими організаціями: широкої автономії України в Російській федеративній республіці. Пізніше ця платформа (тобто чергове завдання) організації була поширена, до неї внесено також справи економічні, забезпечення інтересів трудящого народу.

    Заснування такого політичного об'єднання дуже відповідало потребам часу, і тому українське громадянство і весь організований народ стрів Раду з великою прихильністю, признав її своїм зверхнім органом, тимчасовим національним українським урядом. По великодних святах (з 6 до 8 квітня) скликано в Києві Всеукраїнський національний з'їзд із представників усіх українських організацій і установ, і він перевибрав Центральну Раду на нових основах, з представників губерній і міст, українських партій і професійних груп. Потім великі з'їзди скликані в травні: всеукраїнський військовий перший і другий, всеукраїнський селянський, і, нарешті, робітничий з'їзд поповнили його склад, вибравши великі ради військових, селянських і робітничих депутатів і включивши їх у склад У.Ц.Ради. Вони представляли собою великі маси українського народу (на селянськім з'їзді були представники близько тисячі, волостей, на першім військовім з'їзді делегати без малого мільйону, а на другім — поверх півтора мільйона озброєного українського народу). Тому поповнена ними Рада стала правдивим органом широких українських мас трудящого люду, її авторитет признали й українці австрійські, американські та інші українські колонії.

    Ствердивши свою силу в українськім народі, мусила Центральна Рада усталити відносини до центрального російського уряду і до неукраїнських організацій України. Вже на першім великім українськім вічу в Києві 19 березня зібрані поручили їй передати центральному Російському урядові домагання, щоб він признав своєю заявою потребу широкої автономії для України. Та тодішній російський уряд (Тимчасове правительство) сам стояв так непевно, що не було чого до нього з тим звертатись. Потім військовий з'їзд нагадав про це саме, і Центральна Рада в середині травня (мая) вислала депутацію до уряду, щоб домагатися такої заяви й різних підготовчих розпоряджень для проведення автономії. Але російський уряд, у котрім мали перевагу російські ліберали (так звані кадети, тобто конституційні демократи, к-де), поставивсь неприхильне до цих домагань. Тоді представники селянства і війська, зібрані на тих великих з'їздах, що тоді відбувались у Києві (на початку місяця червня), — представники мільйонів українського народу, зажадали від Центральної Ради, щоб вона без огляду на російський уряд сама приступила до фактичного проведення в життя підстав автономного ладу. Сповняючи цю волю народну, Центральна Рада дня 10 червня оголосила свій перший універсал до українського народу, оповіщаючи його, що однині вона сама творитиме нове життя на Вкраїні. Оподаткувала українську людність національним податком, наказала їй «організованим способом», тобто без ґвалтів і насильства, усувати з адміністрації людей, ворожих українству, і взагалі закликала до послуху своїм наказам.

    Цей універсал зробив велике враження. Воно ще збільшилось, коли Центральна Рада зараз же приступила до формування свого виконавчого органу, Генерального Секретаріату, для завідування різними справами. Люди, настроєні вороже до українства, страшенно ярилися на Центральну Раду за те, що вона, мовляв, хоче «захопити» власть на Україні, але в центральнім уряді кінець кінцем узяли перевагу розважні голоси міністрів-соціалістів. Вони рішуче розійшлись з к-де у справі дальших відносин і вважали за потрібне заларо-дити українську справу щирими і рішучими уступками. Уряд рішив вислати до Києва своїх міністрів для переговорів з українцями і повного задоволення їх жадань. Ці міністри в днях 29 і 30 червня відбули в Києві нараду з Центральною Радою і генеральними секретарями в справі подальшого правління на Україні й дійшли, як здавалось, до повного порозуміння. Генеральний Секретаріат, вибраний Центральною Радою, надалі мав бути вищим органом правління на Україні. Україна діставала автономію. Центральна Рада, що мала доповнитись представниками неукраїнських народностей України, повинна була стати верховним органом краю. Генеральний Секретаріат мав перебрати на себе всю виконавчу власть у краю.

    Після того як порозуміння з Центральною Радою було затверджене Центральним урядом і проголошене другим універсалом Центральної Ради (3 липня), представники неукраїнських організацій увійшли в склад Малої Ради (Комітету Центральної Ради), і вона розпочала свою діяльність уже як орган цілого краю й усієї його людності, не тільки української. Так мало початись автономне правління на Україні.


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України