Проїжджаючи по гоголівських місцях, неможливо не відвідати знамениті Великі Сорочинці. Моя чергова подорож співпала саме з розпалом знаменитим Сорочинським ярмарком. Тому, я опишу в своїй розповіді не тільки враження від відвідування Сорочинців, а й знаменитої ярмарки.
    Почну з того, що Сорочинці (прошу вибачити за скорочення) це невелике село, що має всього дві великі вулиці. У центральній його частині розмістилися і всі наявні в ньому пам'ятки, а от територія самого знаменитого ярмарку знаходиться на околиці в кілометрах трьох від центру. Як і багато українських сіл, цей населений пункт нічим не примітний і, якби не знаменитий ярмарок та унікальний храм початку 18 століття, то, в принципі, і дивитися то було б нічого. Протягом року тут тече розмірене життя зі своїми проблемами і турботами, що розбавляється іноді туристами, які паломничають по гоголівських місцях, та знаменитим ярмарком, який раз на рік змінює тут все, перетворюючи на кілька днів тихе село у величезний мурашник ...

    Трохи історії.

    Село Великі Сорочинці розкинулося в долині річки Псел, в 25-ти кілометрах від районного центру - міста Миргород. Назву села пов'язують з легендою про те, що недалеко існував Михайлівський чоловічий монастир, заснований в 1670 році Миргородським полковником Павлом Апостолом, батьком Данила Апостола, на березі річки Псел. У монастирі проживало 40 ченців, і діяли три церкви: Михайлівська, св. Миколая та Преподобної Марфи - матері св. Симеона Дивногорця. У 1786 році монастир був закритий, а його володіння передані державі.
    Коли монастир зруйнували, а ченців замучили до смерті, місцеві жителі вирішили на їх честь назвати поселення - Соро(к)ченці. Ця назва в офіційних документах згадується з 20- х років XVII століття. Вживалася й інша назва, більш давнього походження, - Краснопіль.

    Зараз Великі Сорочинці - це село Миргородського району з населенням (за переписом 2001 року) - 4050 чоловік. У 1646 році Сорочинці захопив І. Вишневецький. У 1648 році була заснована Сорочинський сотня Миргородського полку, а на початку XVIII століття тут знаходилося його керівництво (полковником був Данило Апостол). Поселення було оточене земляним валом з дерев'яними баштами на бастіонах . У 1709 р. Сорочинці витримали штурм шведських військ, з 1781 року це центр волості Миргородського повіту і тільки в середині XIX століття за поселенням закріпилася нинішня назва - Великі Сорочинці.
    Про те, що поселення інтенсивно розвивалося і заселялося, говорить той факт, що вже до 1859 р. у Великих Сорочинцях налічувалося 1150 дворів і 7167 жителів, у 1900 - 1514 дворів і 8882 жителів, було 7 шкіл (міністерська, земська, 3 церковно-парафіяльних, 2 грамоти), 7 промислових підприємств, 5 ярмарків на рік. В історії села відомо селянське повстання, придушене царськими військами в грудні 1905 р. Цю подію у своїй статті «Сорочинська трагедія» описав В.Г. Короленко. У цьому ж році тут було відкрито Великосорочинську вчительську чоловічу семінарію. У 1913-14 рр. за проектом А. Г. Сластіона споруджено будинок кредитно-кооперативного товариства.
    Черговий перелом в історії села настав після лютого 1918 року, коли в Сорочинцях була проголошена Радянська влада. У 1923 році Сорочинці стали центром Великосорочинського району (в 1925-31 рр. Називався Нероновицьким, на прізвище народного секретаря з військових справ Радянського уряду України Є. В. Нероновича, що загинув під Великими Сорочинцями 24.03.1918 р.). З 1931 р. Великі Сорочинці переходять до складу Миргородського району.
    У 1923 тут була заснована Великосорочинська фабрика художніх виробів ім. Н.К. Крупської (1927), в 1927-28 рр. побудований перший в Україні сільський водогін, як пам'ятник йому в центрі містечка до цього часу височить стара, але ще міцна водонапірна вежа. У 1930-32 рр. утворено 7 сільськогосподарських артілей.
    Не оминув Сорочинці і голод 1932-33 рр. Якщо за переписом 1923 року значилося 7620 жителів, то під час голоду населення зменшилося на 1200 чол.
    До початку Великої Вітчизняної війни в містечку були педагогічне училище, неповна середня, дві початкові і вечірня школи.
    Під час німецько-фашистської окупації (14.09.1941 - 17.09.1943) у Великих Сорочинцях було закатовано 86 радянських громадян і понад 500 відправлені до Німеччини. У вересні - жовтні 1941 р. тут діяла підпільна група партизанів загону «Перемога». Однією з зв'язкових загону була колгоспна ланкова, потім голова сільради А. А. Бондаренко, розстріляна гітлерівськими окупантами разом з чоловіком і сином. У 1979 р. їй був поставлений пам'ятник.
    У 1950 р. з 7 колгоспів у Великих Сорочинцях були створені 2 сільськогосподарські артілі, які у 1959 р. об'єдналися в (тваринницько-зернову) артіль ім. М.В. Гоголя. Тут діють 3 школи (середня, інтернат, музична), лікарня (90 ліжок), санаторій (126 ліжок), будинок культури на 400 місць, бібліотека (41,4 тис.од. зб.).

    Що ж до Великосорочинської фабрики художніх виробів ім. Н.К. Крупської (з 1960 р.), то, з часу свого заснування в 1923 році , вона існувала як ткацька майстерня системи «Украінкустароб'єднання». У 1927 р. ця майстерня була реорганізована в артіль художніх вишивок і тканин, а з 1944 - в промислову артіль.
    На кінець 1960 року фабрика мала вишивальні цехи: у Великих Сорочинцях, Миргороді, Комишні, Рашівці, Гоголеві, бригади вишивальниць-надомниць - у Попівці, Хомутці, Петрівцях, Лютеньці, Ковалівці, ткацький цех у Великих Сорочинцях. Майстрині артілі і фабрики спеціалізувалися на ручній вишивці (жіночі блузки, чоловічі сорочки, жіночі та дитячі сукні, рушники, скатертини) та декоративного ткацтва (настінні килимки, плахти, тканини плахт, пояси, портьєри). Вироби місцевих майстрів експонувалися на всесвітніх (Монреаль), зарубіжних, всесоюзних і республіканських виставках. З 1961 р. виготовлення тканих виробів було припинено. З 1971 р. у Великих Сорочинцях діє ділянка об'єднання «Полтавчанка».
    Ну, от і вся коротка історія цього населеного пункту.


    Сторінки <<  попередня наступна  >>

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України