«Дим-димок од машин,
    мов дівочі літа...
    Не той тепер Миргород,
    Хорол-річка не та…»

    Павло Тичина ( Пісня трактористки)

    Самі миргородці напевно вже звикли до зовнішнього вигляду свого невеликого міста. І не помічають тих цікавих будівель, які поки ще тут збереглися. Але ж і дійсно, від того давнього полкового та повітового містечка тепер мало що залишилося. В основному стоять тут багатоповерхові коробки - споруди другої половини ХХ століття сірі й непоказні. Щоправда дещо урізноманітнюють цю непоказність кілька будівель вже сучасної споруди, що знаходяться в центральній частині міста - це величезний тризірковий санаторій "Миргород", санаторії: «Хорол», «Березовий Гай», і пару торгових центрів. А подалі від центру місто складається з маси потопаючих в зелені садів одноповерхових будиночків приватного сектора. Ну що ж така наша дійсність. Хоча, що не кажіть, де не де в центральній частині ще присутні будівлі споруди початку ХХ століття. Тому, що стосується архітектурного минулого, тут, на жаль, його дуже і дуже мало. Зате є інше ... курорт - таке основне призначення Миргорода. Сюди їдуть багато, їдуть в основному відпочити і трохи підлікуватися на прекрасних мінеральних водах цього курорту. Звичайно ж, у зв'язку з цим і вся інфраструктура міста пристосована під відпочиваючих. Загалом таке собі місто-санаторій. З ранку галасливе і базарне, наповнене торговими ятками, на яких можна купити все, що душа забажає, а після полудня тихий і безлюдний з розміреним і неспішним перебігом курортно-санаторного життя. Ось таким його побачив я.

    Ну, а тепер, поблукаємо трохи по самому місту і подивимося на всі ті пам'ятки, які поки ще збереглися з давніх часів і з'явилися за період правління радянської влади і роки незалежної України.
    Першим об'єктом нашої уваги буде звичайно ж центральна вулиця Миргорода, що носить ім'я знаменитого письменника Миколи Васильовича Гоголя. Одна з найбільших і довших, місцями затінена багаторічними деревами, місцями відкрита, простягнулася через усе місто і немов розділяє його на дві нерівні частини. Вона зустрічає і проводжає всіх гостей Миргорода. І звичайно ж стоїть на цій вулиці триметровий пам'ятник самому письменникові, який прославив у своїх безсмертних творах це колись невеличке повітове малоросійське місто. Був цей пам'ятник встановлений у 2009 р., до 200-річного ювілею письменника. А здогадайтеся де миргородці встановили цей пам'ятник? Я думаю, той хто ухвалював рішення по його встановленню був людиною не позбавленою гумору. Звичайно ж біля знаменитої Миргородської калюжі. А навколо нього то тут то там зібралися герої його творів: козак Вакула, який підносить царські черевички своїй чарівній Оксані, Іван Іванович з Іваном Никифоровичем, які як і раніше топчуться у Миргородської калюжі, а тут же поруч лежить в багнюці миргородська вгодована свиня, трохи далі - Карась, що їсть вареники та сільський голова, що висунувся з мішка і освідчується в коханні незрівнянній Солосі, а на лавочці присів аферист Хлєстаков.


    Миргородська калюжа. Фото 2011 р.

    козак Вакула, який підносить царські черевички своїй чарівній Оксані

    Іван Іванович з Іваном Никифоровичем

    миргородська вгодована свиня

    Карась, що їсть вареники

    сільський голова, що освідчується в коханні незрівнянній Солосі

    аферист Хлєстаков

    галасливий і базарний, наповнений торговими ятками Миргород

    Звичайно ж важко зараз назвати доглянутий ставок калюжею, але за легендою, колись це дійсно була калюжа в центрі Миргорода покрита нескінченними білими зграями гусей і качок, що належали місцевим жителям з берегами з добротного полтавського чорнозему та поросятами, що валялися у цій багнюці ...

    Ось так, не поспішаючи, ми потрапили в центральну частину міста. Тут же, праворуч від пам'ятника, розташована відреставрований і один з нечисленних (споруди 1910 року), будинок Миргородської районної ради (вул. Гоголя, 112). Колись це було приміщення Миргородської міської управи, а восени 1941 року цій будівлі працював штаб Миргородського партизанського загону "Перемога", про що розповідає укріплена на стіні меморіальна дошка встановлена у 2002 році.


    Миргород. будинок Миргородської районної ради. Фото 2011 р.

    Миргород. Старий будинок водолікарні. Фото 1-ї половини ХХ ст.

    Праворуч від цієї будівлі знаходиться вхідна арка на всім відомий курорт. Він був заснований, як вже говорилося раніше, у 1917 році зусиллями і стараннями лікаря І.А. Зубковського. Сам курорт розташувався в зоні прекрасного Курортного парку. Колись ліворуч за аркою було збудовано найцікавіший в архітектурному відношенні будинок водолікарні, але на превеликий жаль до наших днів він не зберігся. Розроблена в українському архітектурному стилі, ця унікальна будівля була збудована у 1916-1917 рр., як головна частина ансамблю корпусів курорту. Проектантом цього будинку був лікар А.В.Чаушанський, архітектор В.І.Зуєв, інженер М.І.Єлагін, художник О.Г.Сластьон. Її було розібрано у 1985-1986 роках.
    Тут же в парку ви знайдете Успенську церкву. Її видно здалеку. Це найстаріша культова споруда в місті. Взагалі, розповідаючи про миргородські храми не можна не згадати, що ще на початку ХХ століття в місті налічувалося п'ять церков: Успенська соборна, Воскресенська, Троїцька, Всесвятська та Іоанна Богослова. До нашого часу збереглися тільки дві з них - Свято-Успенська і святого Іоанна Богослова на Личанці (про останню я розповім трохи пізніше). Всі храми постраждали від часу і боротьби з релігією, а три з них були зруйновані і втрачені назавжди.


    Миргород. Арка в Миргородський курорт. Фото 2011 р.

    Миргород. Арка в Миргородський курорт. Фото 1-ї половини ХХ ст.

    Отже, Свято-Успенський храм. Історія цієї споруди нараховує понад 350 років. Згідно згадок про цей храм "... Навесні 1648 року за наказом прославленого полковника Війська Запорізького Матвія Гладкого миргородці почали будувати православну церкву на честь визволення з ярма польсько-литовських феодалів. Будували дружно. Через рік у листі до російського царя Олексія Михайловича полковник миргородський писав, що "тут у Миргороді, нову церкву коштом великим заложивши і за допомогою Христа-Ізбавителя нашого незабаром скінчать", - так писав про виникнення Свято-Успенської церкви відомий миргородський краєзнавець Герасименко.
    Мабуть, наслідком листа миргородського полковника було те, що російський цар дозволив закупити в Москві для нового храму начиння і прикраси. Незабаром будівництво було завершено, церкву освятили і назвали Соборною Успенською, тобто головною церквою полкового міста Миргород.
    Перша церква була дерев'яною і згоріла. Але на початку 1880-х років почалося відновлення храму, до якого доклав зусилля А. Ф. Зубковський, батько засновника Миргородського курорту І. А. Зубковського. Будівництво було завершено у 1887 році, через два роки після смерті благодійника. А у 1914 році поблизу церкви почалася забудова курорту, вода якого була визнана цілющою ...
    Перший відомий настоятель храму - отець Роман Шафранський. У 1920-х роках протоієреєм Успенського собору був Микола Базилевський, трагічно загинув у 1926 році.
    Богослужіння в церкві велися до горезвісного 1937 року, потім до 1941-го храм був закритий. Служба Божа відновилася в 1941-му і тривала до 1957 року.
    Трагічним для Свято-Успенської церкви став 1957 рік: храм знову закрили, дзвіницю та куполи зруйнували, іконостас був розібраний і демонтований (частково він зараз зберігається в музеї Миргородського керамічного технікуму), унікальні фрески і розписи зафарбували або знищили. Церква спочатку використовувалася як склад заводу мінеральних вод, а пізніше - під питний бювет для відпочиваючих курорту. І тільки у 1990 році, за клопотанням віруючих мешканців міста, ЗАТ "Миргородкурорт" передало будівлю храму релігійній громаді, і після ремонту та переобладнання, які проводилися на добровільні пожертвування всіх миргородців та їх зусиллями, 30 грудня того ж року церква знову була відкрита. У той пам'ятний день відбулося освячення храму, яке здійснили пріснопам'ятний Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Сава і нині покійний благочинний Миргородського округу протоієрей Володимир Комардін (він і був першим настоятелем відновленого храму).

    Як я вже казав, Свято-Успенський храм розташований на території курорту Миргород. А сама територія храму становить 0,8 га. Навколо багато зелені, поруч річка Хорол.
    З 1990 року храм постійно упорядковується. Перш за все, була відбудована дзвіниця і придбані дзвони. Це зробили за ініціативою настоятеля храму протоієрея Іоанна Созанського і при матеріальному сприянні директора ЗАТ "Миргородкурорт" м. Мельника, тодішнього голови облдержадміністрації Н. І. Залудяка та інших, про що є напис, закріплений біля входу до церкви. На пожертви парафіян був придбаний також головний різьблений дерев'яний іконостас і замовлені два малих. Саме парафіяни і вже згадуване ЗАТ "Миргородкурорт" є основними жертводавцями храму.
    У 1999 році при храмі зусиллями настоятеля отця Іоанна був створений дитячий хор "Радонеж", який зі своїм великим репертуаром духовних творів з того часу активно бере участь у багатьох заходах, оглядах, концертах міста та області. При Свято-Успенській церкві працює також православна бібліотека, а в приміщенні, наданому дирекцією ЗАТ "Миргородкурорт", проводить свої заняття недільна школа, а дитячий хор - репетиції.
    Вражають своєю красою розписні стіни і стеля храму (це необхідно тільки побачити). Півтора року розписував церкву талановитий художник Володимир Ткаченко. Цю складну працю він завершив у грудні 2003 року. А в кінці цього ж року було розпочато будівництво власного церковного будинку.

    А найголовніше, що Свято-Успенський храм відвідують не тільки місцеві жителі, а й відпочиваючі знаменитого курорту, які мають можливість у цьому місті полікувати не тільки тілесні, але і духовні недуги. А дзвін дзвонів миргородської святині, скликаючи вірних на службу Божу, розноситься далеко за межами здравниці.
    Від вулиці Гоголя до храму веде гарна мощена дорога вздовж Миргородської калюжі тому знайти його буде зовсім не важко.


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України