Заповідник-музей М.В. Гоголя. Батьківський будинок. Фото 2011 р.

    Заповідник-музей М.В. Гоголя

    До складу заповідника входять відновлені батьківський будинок і флігель, а в невеликому парку, оперезаному дивно мальовничим затягнутим ряскою ставком, розташовані інші компоненти заповідника-музею, без яких не обходився в ті часи жодний парк - альтанка і грот.
    Все це було відтворено за планами, спогадами, листами сучасників, старими фотографіями та із записника самого письменника «Книга всякої всячини».
    Також для відновлення були використані листи письменника до матері, Марії Іванівни, у яких Гоголь надсилав креслення та малюнки, якими вона потім користувалася при ремонті і реконструкції будинку та флігеля. Було відтворено інтер’єри деяких кімнат будинку (кімната матері, їдальня, вітальня). Наприклад, стіни у кімнатах пофарбовані блакитними та жовтими смугами по білому тлу, як це було за часів письменника, також за його малюнками зроблені вікна і двері з кольоровим склом, сплетені килими для спальні і вітальні.


    вітальня. Фото 2011 р.

    кімната матері. Фото 2011 р.

    літературна експозиція музею. Фото 2011 р.

    Меморіальна та літературна експозиція музею. Фото 2011 р.

    Меморіальна та літературна експозиція музею розміщена в десяти залах. Вона розповідає про дитинство Гоголя, його навчання у Полтавському повітовому училищі, Ніжинській гімназії, про петербургський період життя, про літературну діяльність письменника та значення його творчості у світовій культурі. Нині музейна колекція нараховує близько 7000 одиниць експонатів.

    Продовження експозиції — у флігелі, де в останні роки життя (1848—51) по приїзді додому зупинявся Гоголь. Тут є робочий кабінет письменника. Тут же знаходиться дерев'яна шафа для книг, зроблена за ескізами Миколи Васильовича. На жаль, Гоголь так її і не побачив - столяр закінчив роботу незадовго до смерті письменника.

    У музеї експонуються особисті речі М. В. Гоголя — білий жилет; російсько-французький словник, молитовник з футляром, особисті печатки, фотокопії його листів, рукописів, малюнків, креслень (експонується план садових робіт на осінь 1848 і весну 1849, складений Гоголем). Увагу привертають примірники першого видання «Мертвих душ» (1842), першого видання «Вибраних місць із листування з друзями» (1847), другого видання «Ревізора» (1841). Влітку 1835 року Гоголь пише в Василівці історичну драму «Альфред», що не була завершена. Копія рукопису - у Музеї.
    Перебування на батьківщині надихнули письменника на написання «Вечорів на хуторі біля Диканьки», «Миргорода», «Тараса Бульби». У різних краях Микола Васильович зібрав великий фольклорний матеріал - прислів'я, перекази, пісні. Розповідь про цей бік творчості письменника ілюструє етнографічна експозиція. Експозицію доповнюють також речі сестер письменника, предмети рукоділля. Найбільша кількість прижиттєвих речей сімейства Гоголів знаходиться в кімнаті матері письменника.
    Не можна тут не згадати про те, що Гоголь був не тільки майстром слова, а й чудово малював, в'язав, вишивав. Щоб сестри Ганна і Єлизавета виглядали не гірше за інших панянок він сам скроїв і пошив їм сукні.
    У музеї експонуються книжки Гоголь багатьма мовами світу, ілюстрації М.Г. Дерегуса до «Вечорів на хуторі біля Диканьки», подаровані художником музею, вироби опішнянських майстрів за сюжетами творів письменника.


    флігель. Фото 2011 р.

    робочий кабінет письменника. Фото 2011 р.

    На території заповідника є дві берізки, які називають батьком і матір'ю, а поруч - п'ять березових стовбурів, що ростуть з одного кореня. Цікавий збіг. Адже у батьків Гоголя було 12 дітей, шість хлопчиків і шість дівчаток, але вижили тільки п'ятеро - Микола і чотири сестри ... А ще кажуть якщо сісти на камінь біля грота, і задумати бажання, то воно обов'язково здійсниться.

    Навпроти садиби розташований парк в тіні якого розмістилося будинок раніше згадуваного земського училища, а на місці храму поставлений дерев'яний хрест. Поруч з ним в кінці алеї знаходяться могили батьків письменника.


    Гоголь-Яновський Василь Панасович

    Марія Іванівна Гоголь-Яновська (Косяровська)

    могили батьків письменника. Фото 2011 р.

    Гоголь-Яновський Василь Панасович (1777—1825) батько М. В. Гоголя. Народився на хуторі Купчинському (згодом Василівка) в сім'ї полкового писаря. Після закінчення у 1797 році Полтавської слов'янської семінарії працював у відомстві Малоросійського поштамту в Полтаві. 1805 року вийшов у відставку, став господарювати. Мав 400 душ кріпаків. Працював 1811—25 рр. управителем маєтку Д. П. Трощинського у Кибинцях. Обирався предводителем Миргородського дворянства. Добре знав літературу, захоплювався театром. Написав кілька віршованих комедій «Собака-вівця» (текст не зберігся), «Простак, або хитрість жінки, перехитрена солдатом» поставлених у домашньому театрі Д. П.Трощинського в Кибинцях. Виступав у аматорському театрі в маєтку Капністів в Обухівці. Весною 1825 року лікувався в Лубнах, але повертаючись після лікування додому, раптово помер у Кибинцях. Був похований у Василівці.

    Мати М. В. Гоголя Марія Іванівна Гоголь-Яновська (Косяровська) (1791—1868) народилася в Яреськах у сім’ї І. М. Косяровського, який мав там хутір, служив у Харківському губернському поштамті. Після виходу на пенсію жив у Яреськах. Марія Іванівна виховувалася у Яреськах у батькової сестри Ганни Матвіївни, що успадкувала там маєток за своїм померлим чоловіком П. А. Трощинським. 1805 року Марія Іванівна одружилася з Василем Панасовичем Гоголем і оселилася в Яновщині. Виступала з чоловіком в аматорських спектаклях у Кибинцях і Обухівці.
    Після смерті чоловіка вела господарство. Листувалася з сином, постачала йому матеріали про українські народні звичаї.
    Після смерті була похована поряд з чоловіком на цвинтарі церкви Різдва Богородиці.

    У кінці 19 ст. племінник письменника — В. Я. Головня поставив над могилами хрест. У 1953 році поховання було впорядковано, а у 1983 - встановлено новий бронзовий хрест з розп’яттям (висота -2,86 м).

    Наприкінці нашої подорожі по садибі рекомендую просто походити алеями парку і трохи відпочити від суєти. Благо є де. Та й сам чудовий парк і ставки сприяють ліричному настрою ...
    Ласкаво прошу до Гоголеве! Приїжджайте, не пошкодуєте!


Вид на ставок в садибі М. Гоголя. Фото 2011 р.

    Післямова. Або ложка дьогтю в бочці меду.

    “…но кто-то крикнул из ветвей:
    “Жираф большой, ему видней”

    (В. Висоцький)

    У 2009 році був відзначений ювілей - 200-річчя з дня народження великого письменника.

    Звичайно ж не обійшла ця подія стороною і Гоголеве. Побував тут тоді і президент України Віктор Андрійович Ющенко. На честь ювілею для гостей відбулося велике театралізоване дійство. Скільки грошей було виділено на це святкування мені особисто невідомо та й не цікаво. Хоча, ніде правди діти, багато що до приїзду глави держави було приведено в порядок. Але закінчилося свято і настали будні.
    Тут дійсно є на що подивитися. Чудовий музей, гарний парк, але проблеми як і у кожного музею все одно є.
    І одна з них за малим: для повноти всього музейного комплексу в Гоголеве не вистачає церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Як я вже казав, цей храм був збудований батьком Миколи Васильовича та й сам Микола Гоголь, я думаю, не раз молився в цьому храмі. Тільки як не вихваляла Радянська влада самого письменника, а родову церкву все-таки знесла. Та й знесла то вже у 1959 році.
    Я уявляю скільки треба було у 70-80 роках головному архітекторові Полтави витратити зусиль щоб відновити тут садибу Гоголів. Але це було ще за тієї ж таки Радянської влади. А що зроблено для відновлення садиби за 20 років незалежної України?
    Ось вже близько 10 років у музеї збирають кошти на відновлення храму. Але при такому темпі, я думаю, навряд чи ми його побачимо ще найближчі років 50. А може варто до цього питання підключитися не тільки відвідувачам музею, а й Міністерству культури? Та й Українській православній церкві (мені все одно якого патріархату) варто проявити хоч якийсь інтерес? А може нарешті і спонсор знайдеться (колись їх називали меценатами)?
    Але говорячи про відновлення храму варто звернути увагу на ще один нюанс. До святкування ювілею письменника велися розкопки фундаменту церкви. Були витрачені гроші, фундамент був знайдений і розкритий. Але хтось зверху вирішив, що до приїзду Ющенка фундамент потрібно закопати, щоб не псував враження від поїздки голові держави. Так знову фундамент був надовго похований в землі, а кошти на його розкопку викинуті на вітер. Звичайно ж, свято пройшло, президент поїхав, на тому все й скінчилося.
    Та й зараз у музею купа проблем. Просто не хочу тут описувати все те, що витворяють наші українські "чиновники від культури", щоб зіпсувати те, що відтворювалося з таким трудом. І як важко з їхніми рішеннями "воювати" на місцях. Звичайно ж з Києва все видно краще.


    Сторінки <<  попередня  наступна  >>
    1 2 3

Наші друзі :

Українська-Мегашара.нет - портал для всієї України